Російська зброя в Криму: надовго чи назавжди?
У Віденському палаці Хофбург представники 30 держав нині зайняті відповідальною справою, вдале завершення якої має додати стабільності та безпеки Європейському регіонові.
Вони повинні адаптувати до нових політичних та військових реалій Договір про звичайні збройні сили у Європі (ДЗЗСЄ), який було укладено ще за часів протистояння Варшавського пакту та НАТО. Тоді, 90-го, дві військово-політичні машини вирішили не спокушати одна одну загрозою несподіваного масованого наступу й домовилися на просторі від Атлантики до Уралу підтримувати паритет у звичайних озброєннях - мати однакову кількість танків, бойових броньованих машин та гелікоптерів, літаків та артилерії. Проте після розпаду Варшавського пакту, а також на тлі вступу до НАТО колишніх сателітів Москви, Договір втрачає те логічне підгрунтя, на якому засновувався.
Загалом усі учасники Договору бажають вдихнути друге життя у цей документ. Але домогтися компромісу, який би задовольнив інтереси членів НАТО, Росії, кандидатів на вступ до Альянсу, України та іших держав украй непросто. Бо, як кажуть, біс ховається в деталях. Тож заради з`ясування деталей наш кореспондент зустрівся з начальником Управління контролю над озброєнням та роззброєння Міністерства закордонних справ України Олексієм РИБАКОМ.
- Олексію Миколайовичу, яких результатів уже досягнуто на переговорах?
- Робота з адаптації Договору почалась у січні цього року, а в лютому держави-члени НАТО подали на розгляд Спільної консультативної групи, яка об`єднує представників країн-учасниць, "Пропозиції щодо основних елементів адаптації Договору про ЗЗСЄ". Свої пропозиції також внесли Україна, Росія, Польща. За результатами цієї роботи 23 липня було прийняте рішення "Щодо деяких базових елементів адаптації Договору", котре охоплює елементи ДЗЗСЄ, з яких вдалося досягти консенсусу, так і питання, що потребують подальшого доопрацювання.
