Рутина

Перебування у лікарні схоже на мандрівку потягом крізь пустелю — через монотонність краєвиду доба триває вбивчо довго, однак дні у сукупності, у своїй незворотній послідовності, пролітають непомітно, перетворені на однорідну масу. Таке саме відчуття є в армії і, напевно, у в’язниці — всюди, де свобода з тих чи тих причин обмежена.

Добре мати ліжко поблизу вікна, що спостерігати за такою важливою подією, як проліт птаха навскіс через прямокутник неба, відрізаний шибкою. Підйоми о шостій ранку призводять до того, що о третій дня дивуєшся, чому не стемніло. Сусіди по палаті балакають про гриби і футбол. Медсестри називають нас «хлопці» і жартують щодо розмірів сідниць, у які роблять уколи, але вимовити моє прізвище неспроможні категорично. Дід у дальньому кутку сам не встає, мало спить і майже не розмовляє, і його дуже рідко й коротко провідують. Харчі у їдальні дієтичні, без запаху, перловка і компот із сухофруктів нагадують про піонерський табір. Пацієнту, який весь час бурчить по телефону на дружину, принесли портативний телевізор, і він дивиться все підряд — від радянських дитячих фільмів до кулеметних бойовиків. У коридорі у діжки з фікусами хтось чомусь навтикав яскравих штучних квітів. Суботнього вечора у прилеглому університетському кварталі влаштовують несподівано пафосну дискотеку. Після заходу сонця з підвалу налітають комарі, і тоді один із нас запалює смердючу антимоскітну пластинку.

Вночі від ліків — химерні сновидіння, коли навіть еротичні сцени перетворюються на лікувальні процедури. Вдень за вікном — рання осінь у підстреленому, але все ще розкішному вбранні. Вересень — лікарня літа. Все майже так само, тільки без знесилюючої спеки. Забуваються невикористані відпустки, загоюються душевні рани, завдані у травні і роз’ятрені липнем.

Вийдеш звідси, з цих блідо-зелених стін, крохмальних простирадл, здоровий. Осінь поллє тебе знеболювальними першими дощами на знак вітання. Здаватиметься навіть, що ти нарешті второпав, у чому сенс життя (а ти його шукаєш наприкінці кожного року), а також з’явиться упевненість, що відтепер у тебе завжди буде гарний настрій, бо все налагодиться — може, якраз тому, що тебе поменшало на кількадесят грамів плоті.

Рутина — це, зрештою, не завжди погано.