САБОТАЖ?

У двотижневий термін доручив Президент Леонід Кучма уряду, Держкомзему і Дніпропетровській обладміністрації розібратися з конфліктною ситуацією і фактами порушення земельного законодавства навколо паювання земель у селищі Солоне і вжити заходи для притягнення винних до відповідальності. Інший «свіжий» збій у здійсненні аграрної реформи зафіксовано у Херсонській області. Сорок шість селян — власників земельних паїв — звернулися нещодавно до місцевого центру юридичної допомоги сільському населенню. Велике агрогоподарство, якому вони здали в оренду свої земельні ділянки, не мало наміру платити відповідну плату, прагнучи її зниження на майбутній рік з двох до 1,5% від грошової оцінки земельних ділянок, а у випадку відмови погрожувало взагалі розірвати договір. За допомогою юристів селянам вдалося відстояти свої права навіть не доводячи справу до суду.

Ці факти свідчать як про те, що законодавчий супровід земельної реформи відстає від її потреб, так і про те, що місцева влада не докладає зусиль для виконання чинних законів.

Це розуміють і за кордоном. Рада директорів Світового банку у вівторок затвердила другий транш Програмної системної позики для України ($250 млн.) для підтримки реальних кроків щодо впровадження урядової програми структурних реформ. Зрозуміло, що одне з провідних місць у них належить реформуванню села. Серед умов позики — прийняття закону, що формує уніфіковану систему реєстрації прав на землю і нерухомість.

За день до того, як СБ ухвалив згадане рішення, Контрольно-ревізійне управління України повідомило, що майже 2,5 млн. грн. з коштів, виділених держбюджетом на земельну реформу, направлено на заходи, не пов’язані із земельними питаннями. У результаті, за словами заступника голови КРУ Наталії Рубан, було виконано 1,2 тисячі проектів формування територій господарств (замість 4,5 тисячi, що планувалися), а у державному земельному кадастрі замість 27 тис. земельних ділянок зареєстровано лише 3 тисячі. Серед земель несільськогосподарського призначення оцінено тільки 5%, а інвентаризировано — 6%. Як наслідок втрати держбюджету від недонадходження плати за землю складають близько 2 млрд. грн. щорічно. Серед факторів, що уповільнюють земельну реформу, відзначено недостатнє її фінансування. На сьогодні з держбюджету-2003 на земельну реформу виділено 69,4 млн. грн. або 57% від запланованих 122,6 млн. і 14% від потреби, яка становить 490 млн. грн. Не надходять на користь земельної реформи і кошти з інших фінансових джерел, які планувалися реформаторами. Так, внаслідок того, що протягом кількох років закони про держбюджет припиняють дії ряду статей закону про плату за землю (ними передбачалося використати ці надходження як джерело фінансування земельної реформи) недоотримано близько 4,8 млрд. грн.

Але не тільки фінансові труднощі ставлять палиці у колеса земельній реформі. Як вважає керівник проекту підтримки приватизації землі в Україні Стеван Добрілович, виготовлення і видача державних актів на землі сільськогосподарського призначення ведеться дуже повільно. На його думку, технічні роботи часто виконуються з запізненням не тільки тому, що послуги з реєстрації земельних ділянок вельми дорогі, але і через боротьбу за контроль над сільськогосподарськими землями, що ведеться між впливовими особами і пересічними громадянами. У ряді випадків, повідомляє С. Добрілович, місцева влада і керівники сільгосппідприємств вдаються до відвертої обструкції у ході видачі власникам землі державних актів. Іноді проти приватизації землі відверто виступають органи місцевого самоврядування. У ряді випадків це зумовлено тим, що вони просто не володіють механізмами приватизації, а тому бояться порушити законодавство і відповідати перед Законом, відзначає Добрілович. Не менше проблем виникає у селян і після отримання землі у власність. Одна з головних — відсутність техніки для обробки полів. Генеральний директор лізингової компанії «Аграрний союз Донбасу» Володимир Гросул у розмові з «Днем» зробив висновок про низьку платоспроможність нинішнього села. За його словами, судити про успіхи аграрної реформи можна було б дуже просто — за рівнем рентабельності господарств. А він, як вважає фахівець, у середньому досить низький, незважаючи на те, що на селі з’явилися вже і сильні підприємства («але вони погоду не роблять»). «Ми хочемо продати селянинові сучасну сільськогосподарську техніку і вводимо для цього пільгові умови, але йому зараз, схоже, просто не до того — враження таке, що він, і всi навколо нього, образно говорячи, у своїх валянках і сплять», — говорить Гросул.