Салмана Рушді знімають «із мушки»?

Він повідомив, що Тегеран більше не дотримуватиметься «фатви» — прокляття і смертного вироку письменнику Салману Рушді за його книжку «Сатанинські вірші».

Йдеться про заочний вирок, винесений ще в лютому 1989 року тогочасним духовним лідером Ірану аятолою Хомейні. Він як верховний у країні теолог-тлумач чистоти ісламських цінностей оголосив названу книжку «злісною хулою та карикатурою» на догми Корану.

Усі подальші роки Салман Рушді, уродженець Бомбея, мусульманин, котрий пише англійською і прийняв британське підданство, мусив виходити з того, що він перебуває «на мушці». Це була не просто погроза: жертвами насильства стали кілька чоловік, зв’язаних із появою та розповсюдженням оголошених Тегераном крамольними «Сатанинських віршів». Приміром, 1991 року вбито японського перекладача роману, а італійського перекладача серйозно поранено.

А самому Рушді вдавалося успішно переховуватися. Хоча на нього, згідно з рядом повідомлень, полювали не лише іранські спецслужби, а й бойовики з екстремістських організацій, котрі підняли ціну за голову письменника до двох мільйонів доларів. Найчастіше Рушді переховувався в Лондоні на засекречених квартирах і під постійною охороною. Проте часом, удаючись до маскування, він пускався у вояжі — в Індію, Францію чи Сполучені Штати. «Гримуча суміш із вод Гангу, Темзи й Потомака підживлює мою письменницьку фантазію», — полюбляє повторювати цей 50-річний чоловік, у творчості котрого (він, між іншим, лауреат Букерівської премії) літературознавці відзначають прагнення «поєднувати іслам і християнство, Схід і Захід, Азію і Європу...

Одіозний вердикт і перипетії навколо «справи Рушді» так чи інакше зачіпалися в ООН, Раді Європи, Міжнародному суді. Після смерті Хомейні Британія й інші країни Заходу в контактах з Тегераном активно наполягали на скасуванні смертного вироку письменникові. Тепер, нарешті, результат є. Правда, рішення про невиконання смертного вироку Рушді аж ніяк не означає, згідно з іранськими уточненнями, скасування самої «фатви» — це міг би зробити лише сам Хомейні. Її текст незмінний, але не реалізовуватиметься. Отак.

Що ж, Схід — справа тонка, там уміють формулювати компроміси. У цьому випадку це зробив іранський президент, який обережно, але досить наполегливо виступає за налагодження широких, конструктивних, ділових відносин своєї країни з Заходом, за необхідність розгортання, як Хатамі недавно висловився, «діалогу цивілізацій».

№183 25.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»