Самооборона проти «вертикалі»
Свіжа новина з інтернет-фронтів: російські хакери з міжнародної мережі Anonymous зламали пошту таких одіозних діячів путінського режиму, як голова Росмолоді Василь Якіменко, прес-секретар руху «Наші» Крістіна Потупчік і співробітник адміністрації президента Олег Хорохордін. У публічному доступі опинилися надзвичайно цікаві подробиці про багатомільйонні замовлення меблів для скромних слуг народу, про планування брудних провокацій проти невгодних політиків, про численні «розпили» бюджетних коштів.
У всіх цивілізованих країнах чиновники не мають права на приватне життя. Кожний їхній крок розглядається незалежною і прискіпливою пресою, мов під мікроскопом. Будь-який огріх може коштувати посади. Якщо ж «кропивне сім’я» нахабніє, а преса мовчить, — функції таких спостерігачів від суспільства беруть на себе громадські активісти, в тому числі хакери.
Насправді це лише одна з багатьох подій, котра вкладається у цілком очевидну сталу тенденцію.
Не вщухає скандал довкола файлообмінника EX.UA (див., зокрема, статтю Олени Яхно та Івана Капсамуна «Мишка» хвостиком махнула — і сайти «лягли» на веб-сторінці «Дня»): розгнівані закриттям улюбленого сайта користувачі за один вечір заблокували сайти Януковича, уряду, парламенту, Конституційного Cуду, Партії регіонів, МВС та СБУ, після чого влада відступила.
Нарешті, найбільш масштабний приклад з минулого року: революції у Єгипті й Тунісі, які називають ще революціями соціальних мереж — бо свої дії повсталі координували через Твіттер і Фейсбук.
Зараз у нас багато гадають, чого саме боїться влада, хто чи що її повалить. Відповідь наведена вище. Адже наша влада — і в методах, і у переконаннях — вся родом з ХХ століття, точніше, з його найгірших тоталітарних часів. Те, чого вони не розуміють і бояться — вільна самоорганізація людей. У тих (можна сказати — нас), хто відстоює свої права через всесвітню мережу, немає лідерів і вождів, немає пострадянської авторитарної «вертикалі» з паханів та шісток — ми самоорганізовуємося і самокоординуємося, ми є людьми сьогодення, ХХІ століття. Ця енергія горизонтального, міжособистісного єднання є колосальною, і навіть накачані грошима репресивні структури нічого з цим не можуть зробити — що і довели події 2004 року. Адже тоді, на Майдані, люди так само, поза будь-якими партіями і керманичами, гуртувалися у десятки і сотні, встановлювали порядок чергування, годували одне одного і надавали притулок, підтримували, чим могли. Новація у тому, що тепер цей Майдан існує постійно — варто лише зайти у Мережу. Це справжня народна самооборона, яка з кожним днем посилюватиметься і одного прекрасного дня таки зіграє зі самовпевненою «вертикаллю» чудовий жарт: просто висмикне в неї ґрунт із-під ніг.
А далі — нам вже своє робить.
