Серед довгожителів песимістів немає
Нещодавно Міжнародна асоціація геронтологів присудила премію 1997 року за фундаментальну працю "Продовження життя" двом українським вченим. Автори книги - член АН та АМН Володимир Фролькіс та д-р біологічних наук Хачек Мурадян. Вони стали лауреатами престижної нагороди попри значний конкурс - на премію було 12 претендентів - видатних учених різних країн. З цієї приємної нагоди кореспондент газети "День" взяв інтерв'ю в професора Володимира Фролькіса.
- Шановний пане професоре, розкажіть, будь ласка, читачам "Дня" про нову книгу, яка засвідчила високий рівень геронтологічних досліджень у нашій країні.
- "Продовження життя" - велика монографія обсягом 450 сторінок, що вийшла в США англійською мовою. Там, по-перше, зроблено аналіз усіх теорій та методів сучасної світової геронтології. Хочу наголосити, що ця наука займається як кількістю, так і якістю життя, тобто намагається не тільки додати кілька років до життя людини, а й зробити так, щоб людина раділа цим рокам. Друга частина монографії присвячена результатам досліджень у Інституті геронтології АМН України.
- Розкажіть, у чому суть наукових розробок вашої лабораторії?
- Ми висунули теорію "єдиного механізму старіння", який зводиться до порушення в організмі нормального синтезу білків. Починають утворюватися так звані білки старіння, що спричиняє відмирання клітин. Ми провели низку складних експериментів на тваринах і вже навчилися зупиняти синтез білків старіння, що призвело до помітного збільшення тривалості життя. У книзі наводяться також докази того, що майже всі хвороби, від яких вмирає більшість людей (інсульт, інфаркт, діабет, рак тощо) є результатом і проявом старіння організму. Тому "боротьба" зі старістю є одним із шляхів боротьби із хворобами.
- Як виживає ваш інститут за сучасних умов?
- Це болюче питання. Ситуація складна, від держави допомоги не дуже й чекаємо, зважаючи на стан економіки. Хотів би наголосити, що в усьому світі медичні заклади, заклади для підтримки старшого покоління значною мірою існують на пожертви багатих людей. Я чимало поїздив, бував у численних лікувальних закладах Європи і Америки. Там багато не тільки медичних кабінетів або окремих дорогих апаратів, а навіть лікарень, таблички на яких вказують імена донорів. Я не знаю жодного такого прикладу в Києві - старі традиції забуті. А скільки лікарень, притулків, безкоштовних столових утримували колись Терещенки, Бродські, Дегтяренки!
- Чи звертаються до Інституту геронтології "нові українці" - сучасні багатії?
- Звертаються, але не старі, а молоді. Я зробив висновок, що серед українських бізнесменів майже немає старих людей, на відміну від Заходу. Наші молоді бізнесмени дуже бажають бути у формі як заради активної діяльності, так і для того, щоб одержувати задоволення від своїх грошей. Тому вони звертаються до нас - для профілактики. Це, звісно не дешеві послуги, за рахунок яких ми утримуємо інші відділи. Для цих клієнтів облаштовано - на їхні гроші - спеціальні палати.
- Як наука визначає межі старості? І яке найдовше життя зафіксовано вченими?
- У світовій практиці прийнято вік до 65 років вважати "зрілим", з 65 до 75 років - "похилим", з 75 до 90 років - "старим", а з 90 років - то вже довгожителі. Щодо максимального віку, то існує думка, що колись люди жили набагато довше - кілька сот років. Про це розповідають древні книги, зокрема Біблія. Однак, документально досі не зафіксовано людини, яка б прожила понад 120 років. Звідки ж подібні легенди? Існує таке поняття, як "старече кокетство". Починаючи з певного віку, люди схильні набавляти собі вік. Це було особливо поширене в давнину, коли старі люди користувалися великою повагою і правами. Існував навіть такий тип правління - "геронтократія", тобто "влада старійшин".
- Зараз у багатьох країнах, особливо в США, дискутується право людини на добровільну смерть і право лікаря домогти їй зробити це безболісно. Що ви думаєте про це? Чи були серед ваших пацієнтів люди, які хотіли б завчасно піти з життя?
- Я не мав нагоди виробити свій погляд на цю проблему, бо ніколи не зустрічав пацієнта, навіть серед дуже хворих і старих людей, який хотів би піти з життя.
- Які фактори мають найбільший вплив на тривалість життя людини?
- Загальновизнано, що основним є соціальний фактор. Здоров'я та довголіття на 50% визначається соціальним обставинами життя людини. На другому місті - спосіб життя, і вже потім - якість медичного обслуговування. Це підтверджує також статистика України. За дослідженнями Всесвітньої організації охорони здоров'я, проведеними кілька років тому в 60-ти країнах, за станом здоров'я населення Україна знаходиться на 53-му місці. Середня тривалість життя в жінок зараз - 72 роки, а у чоловіків - 62,5 років. Як бачимо різниця складає 10 років - це сумний рекорд, бо за нормальних умов вона не більш 2-4 років. Виходить, що чоловіки значно гірше переносять труднощі. Однією з наших проблем є висока смертність чоловіків після сорока років.
- Що б ви порадили нашим читачам, які не поспішають старіти?
- На побутовому рівні важко сказати щось нове. То ж я повторю відомі істини. Це, по-перше, нормальне харчування, тобто їжа, не перевантажена калоріями, з одного боку, і насичена білками (м'ясо), вітамінами, рослинними стравами, з іншого. Якщо перейти на таке харчування навіть у похилому віці, процеси старіння помітно уповільнюються.
Друга важлива умова довголіття - активний спосіб життя. Несуттєво, яким способом ви себе тренуєте - швидкою ходою, бігом чи вправами. Головне, щоб кожного дня людина добре навантажувала себе хоча б короткий час. У нетренованих людей дихання та пульс частішає, тиск підвищується. Все це - ознаки кисневого голодування, що готує організм до можливих серцевих захворювань.
Дуже суттєвим є оптимістичне сприйняття світу, життя. Ми так виховані, що схильні помічати навколо нас більше поганого, ніж доброго. Людина повинна виробити звичку за всіх обставин знаходити у своєму житті позитивне і радіти йому. Постійна депресія, роздратування, заздрість - усе це торує дорогу до ранньої і важкої старості. Я обстежував багато довгожителів і не зустрів серед них жодного мізантропа чи песиміста.
