Шахтарі Павлограда поїхали

Як повідомив заступник об’єднаного страйкового комітету трасту, котрий очолював «звитяжну» колону «Павлоградвугілля» Олег Циммер, виплата більшої частини 84-мільйонної заборгованості передбачена спільним протоколом, підписаним у вівторок представниками шахтарів і урядом.

Заплановане також виділення 10% видобутого трастом вугілля на погашення іншої частини заборгованості.

Секретар Центрального комітету профспілки працівників вугільної промисловості України Володимир Мартинов, що очолює «безстрокове» шахтарське пікетування адміністрації Президента, вважає цей крок уряду спрямованим на розкол шахтарського руху. Загальна заборгованість держави вугледобувній галузі становить, з його слів, 2,3 мільярда гривень. Виділивши копійки шахтарям, котрі найбільш голосно заявили про себе, уряд легко зробив вигляд, що вирішив усі проблеми гірників.

Цікаво, що Кабінет Міністрів задовольнив вимоги опозиційної до нього профспілки, і при цьому «кинув» ППВП, яка вважалася проурядовою профспілкою. (Пригадайте, на початку походу павлоградських шахтарів «екслюзивні» переговори уряду з цією профспілкою або той факт, що її керівник Віктор Держак розглядався як реальна кандидатура на посаду міністра вугільної промисловості).

Все це дозволяє зробити декілька висновків. По-перше, НПГ зокрема і шахтарський рух загалом дискредитували себе в очах громадськості як сили, які прагнуть перетягнути діряве бюджетне простирадло виключно на себе. По-друге, не можна бути «трохи вагітним опозиційністю»: ситуація ще один раз показала, що виграє той, хто має чітку позицію — або за, або проти. По-третє, звідки в уряду з’явилися гроші для «Павлоградвугілля» (хоча воно неодноразово заявляло, що грошей немає й їм нізвідки взятися) й чому борги повертають лише тим, хто бере владу за горло? Чи це треба розуміти як приклад для наслідування?