Шанс
Президент має підписати новий закон про вибори народних депутатів, прийнятий Верховною Радою. В іншому випадку може бути допущена груба політична помилка, яка дуже дорого обійдеться народові України.
Змішана, мажоритарно-пропорційна виборча система - це реальний шанс дійсно розпочати структуризацію суспільства, про яку так багато говорили протягом шести років незалежності. Надання партіям можливості стати повноправними учасниками виборів дозволить вивести їх із "законсервованого стану". Замість невиправдано великої кількості карликових партійних структур у країні сформуються політичні організації, що мають справжню підтримку електорату. Мажоритарно-пропорційна архітектура виборів дозволить з'ясувати, хто є хто в партійному середовищі. Хто дійсно має повне право говорити про те, що виражає інтереси тієї чи іншої частини нації, а хто це право собі невиправдано привласнив.
Верховна Рада зуміла створити правовий механізм для реформи політичної системи країни. Новий виборчий закон - це ключ до реальних, а не декларованих структурних змін суспільства й інститутів влади. Такі поняття, як коаліційний уряд, відповідальність партій за процеси, що відбуваються в державі, перестануть бути політичними фантомами. Так, непросто відбувалося прийняття цього закону в стінах парламенту. Були відверті спроби "завалити" проект, залишити все, як є. Однак більшій частині народних обранців вистачило сил і розуму піднятися над вузькопартійними і груповими інтересами.
Вдалося також уникнути й горезвісного "пролонгаційного капкану", який досить вміло був розставлений перед парламентаріями виконавчою владою. Дуже спокуслива і небезпечна ідея: навіщо проводити вибори, якщо можна просто продовжити на певних умовах термін повноважень нинішнього складу Верховної Ради?
На щастя, "капкан" не спрацював. Точніше, депутати вирішили піти іншим, не "замінованим" шляхом. Однак Президент поки що не поспішає вводити в дію вже прийнятий виборчий закон, мотивуючи такий крок невідповідністю низки його статей Конституції країни. Заради справедливості слід відзначити, що Леонід Кучма зумів утриматися від накладення вето на даний нормативний акт. Це, безумовно, свідчить про певне бажання досягти прийнятного для сторін компромісу. Як записали класики, згода є продукт неспротиву сторін. Парламентарії прекрасно розуміють недосконалість окремих положень закону про вибори. Коли йдеться про створення нової, масштабної політичної технології, яка здатна змінити в недалекому майбутньому "обличчя" влади, то досить важко врахувати всі юридичні нюанси.
Верховна Рада прийняла 12 із 15 президентських поправок. Два дні - 15 та 16 жовтня - тривало приведення закону про вибори до "конституційного вигляду". Парламент погодився з пропозиціями Президента змінити терміни початку виборчої кампанії - тепер вона офіційно "стартує" від дня опублікування закону про вибори. Вилучено також вимогу про те, що кандидат у депутати має володіти державною мовою. Про всі внесені зміни не варто говорити. Головне полягає в тому, що парламент виявив певний "неспротив" й продемонстрував своє бажання не доводити справу до відкритої політичної конфронтації. Зробити це було непросто, якщо врахувати, що фактично виборча кампанія вже мала б початися.
Часу для ведення тривалих політичних дискусій просто немає, бо реалізація нової виборчої схеми вимагає досить багато часу. Проте і за умов жорсткого цейтноту Верховна Рада з розумінням поставилася до зауважень глави держави. Проте жаданого хеппі-енду поки не вийшло. Голова президентської адміністрації Євген Кушнарьов дав зрозуміти, що Президент планує повністю використати термін, відведений йому Конституцією (15 днів), для ознайомлення з новою редакцією закону про вибори. Це його право, однак насторожують деякі заяви Леоніда Кучми і окремих представників виконавчої влади, що були зроблені в період "конституційних роздумів". Зокрема, Президент назвав проведення виборів за змішаною, мажоритарно-пропорційною системою "великим ризиком". Крім того, він висловив сумніви в тому, що такі вибори призведуть до структуризації суспільства. Можна, звичайно, розцінити такі висловлювання глави держави як роздуми про долю нації, небезпеку, що підстерігає суспільство на крутому зламі історії. Втім можна дані слова трактувати і як явні коливання Президента перед прийняттям важливого політичного рішення. Врешті-решт, і компроміс між гілками влади, що було намітився, легко перетворити на фарс. Приміром, зайнятися нескінченним вдосконаленням нового виборчого закону: направляти в парламент все нові й нові зміни до даного нормативного акта, а потім "уважно вивчати" документ, що надійшов на підпис. Як відомо, межі вдосконалення немає, але є межа часу. Штучне затягування виборчого процесу просто зірве вибори і підвищить політичну температуру суспільства до критичної точки. За таких умов бажано втриматися від спокуси використати юридичний арсенал засобів для блокування виборчої кампанії.
