Шанс чи капкан?
Лави пропрезидентської партії злегка порідшали. Днями свій партійний квиток здав голова Секретаріату глави держави Віктор Балога. Політологи відразу ж заговорили про смерть «Нашої України» і народження на її руїнах нового сильного пропрезидентського політичного проекту. Але виникає запитання: чи не передчасно ховають «помаранчеву» партію?
У недалекому 2004-му «помаранчева» політична сила була надійною опорою опозиційного кандидата в президенти Віктора Ющенка й лідером суспільних симпатій (рейтинг становив 20% із «хвостиком»). Відтоді минуло всього три роки, й сьогодні цю політичну силу називають «кульгавою качкою» і тягарем чинного глави держави.
Віктор Ющенко після того як де- юре став Президентом, демонстрував неоднозначне ставлення до свого політичного дітища. Він то зближувався з рідною партією, то нещадно її критикував і віддалявся. Він то демонстрував абсолютну байдужість до нескінченних поривів «помаранчевих» партійців, які настирливо просили допомоги й підтримки, то з азартом тасував кадрову колоду партії. Юрій Єхануров, який став із благословення Віктора Андрійовича капітаном «Нашої України» на виборах 2006 року, не виправдав надій. 2007-го ставка на лідерство Юрія Луценка також не принесла очікуваних електоральних плодів.
І ось нині журналісти й політологи кинулися обговорювати, чому голова Секретаріату Президента (до речі — аж ніяк не партійний аксакал) залишив лави пропрезидентської партії. Колишній міністр закордонних справ пан Тарасюк у студії «5 каналу» відкрив карти, заявивши, що голова Секретаріату Президента дійсно вирішив створити нову партію з нехитрою назвою «Гарт».
Але в чому сенс? У тому, що до 144 політичних партій, зареєстрованих на сьогодні в Мін’юсті, додасться ще одна? Чи в тому, що два Віктори — Ющенко і Балога вирішили у світлі президентських виборів, що наближаються, підстрахуватися ще одним політичним проектом? Чи, можливо, резонанс у тому, що вихід із партії пана Балоги свідчить про визнання ним помилок виборчої кампанії 2007, нафінішну пряму якої НУ-НС прийшла з результатом, який іноземні ЗМІ назвали не інакше як ганебним провалом? Судячи з його прощальної заяви, — аж ніяк. «Вірю в здатність «Нашої України» і надалі залишатися потужною, впливовою та авторитетною політичною силою», — зазначив він.
Безумовно, в нинішньої пропрезидентської політичної сили існує ціла низка проблем, що нагромаджувалися поступово. Однак важко віриться в те, що хорошому менеджеру не під силу «вилікувати» партію, реанімувати хворий, проте живий політичний організм зі своїми бідами, але й перемогами.
В’ячеслав Кириленко, який пожертвував нещодавно своїми спікерськими амбіціями, користуючись важелями лідера парламентської фракції НУ-НС, намагався «зберегти обличчя» раніше популярної політичної сили. Що відбувалося на засіданнях «помаранчевої» фракції після торішніх парламентських виборів, відомо мало, оскільки подібні заходи, на превеликий, потрібно зазначити, жаль, за демократичності, що декларується, проходять поза журналістськими очима. Однак пристрасті, кажуть знаючі люди, під час партійних «летючок» були ще ті. Спочатку сперечалися бути чи не бути демократичній коаліції БЮТ і НУ-НС, хоча на вибори йшли саме з цим лозунгом. Потім дискутували, хто стане спікером: Кириленко, Яценюк, Балога чи Плющ. Далі не могли вирішити, кому віддати ключі від кабінету міністра юстиції — Роману Зваричу чи Миколі Онищуку... Іноді суперечки між так званою групою Кириленка та адміністративним крилом НУ-НС (орієнтованим на Секретаріат) досягали точки кипіння. Одного разу «помаранчеві» депутати навіть намагалися переконати Віктора Ющенка в необхідності звільнення пана Балоги з посади голови Секретаріату.
Однак Віктор Балога, який знаходився в безпосередній близькості (територіальній, насамперед) із Президентом, схоже, переконав Віктора Андрійовича в тому, що «Наша Україна» — безперспективний проект, а тому потрібно створювати щось нове з нуля. Що вийде з нового проекту «під Президента» покажуть, по-перше, час, по-друге, найближчі вибори. Разом із тим, ризикнемо припустити, що розмови деяких політологів і політиків про смерть «Нашої України» злегка перебільшені. Чому? Публічно вийшовши з «помаранчевої» політсили Віктор Балога, звичайно ж, намагатиметься за допомогою двох близьких йому депутатів (Петьовка, Кріль) впливати на коаліційну погоду, а з огляду на невелику голосову перевагу нинішньої більшості над меншістю не виключено, що ці дії можуть бути більш ніж результативні. Однак, з іншого боку, НУ-НС, яка хоч і чинила опір «рекомендаціям» голови Секретаріату, але через партійну етику не виступала публічно проти, намагаючись замаскувати конфлікт, тепер вільна і в словах, і в діях, і в тактиці, і в стратегії. Тепер у пана Кириленка та його оточення, яке аналітики похрестили ідеологічним крилом пропрезидентської фракції, руки розв’язані . Якщо будуть враховані минулі помилки. Оскільки нинішня ситуація — це результат того, що партія так дозволяла з собою поводитися.
Віктора Балогу характеризують як хорошого менеджера, і, цілком ймовірно, що щось із нового проекту таки вийде. Тим більше, що в руках у голови Секретаріату Президента не тільки адміністративний, але й фінансовий ресурс (кажуть, спонсором нового проекту буде Рінат Ахметов, а лідером стане пані Богатирьова).
Але в нової партійної команди немає головного — ключа до серця виборців. «Батьки» нового проекту — переважно кабінетні люди, які не звикли працювати безпосередньо на електоральному полі, чого не скажеш про лідерів фракції НУ-НС.
А маючи випробуваний досвід роботи з виборцем — часом виснажливий до запаморочення, але разом із тим, що дає колосальний заряд енергії, керівництву НУ-НС можна й треба починати та вигравати. Вигравати не тільки й не стільки задля самоствердження та демонстрації суспільству, що й без ідей суперменеджерів і навіть за відсутності підтримки глави держави, в океані великої політики, де все ж домінують політичні флюгери, можна не просто випливти, але й показати високий клас. Завдання серйозне, планка висока, але досяжна. Головне, щоб національні цінності апріорі переважали над кон’юнктурними цілями. У цьому, напевно, і полягає ключова відмінність ідейної партії від комерційного політичного проекту. Інше запитання, що ідея нині не в політичному фаворі...
ТИМ ЧАСОМ
Голова політради «Народного Союзу «Наша Україна» В’ячеслав Кириленко підкреслює, що НСНУ, незалежно від рішення голови Секретаріату Президента Віктора Балоги, завжди залишатиметься партією Президента. Про це він заявив у суботу на прес-конференції в Сумах, відповідаючи на запитання журналістів щодо причин виходу пана Балоги з лав НСНУ: «Кожна людина має право вступати або виходити з будь-якої партії. Але підкреслюю, що в будь-якому випадку НСНУ завжди залишатиметься партією Президента, на яку Віктор Ющенко завжди спирався, спирається і спиратиметься»...
Віктор Ющенко поки ніяк не прокоментував вихід Віктора Балоги, хоча примітно, що його заява, складена у «високому стилі», поширила саме прес-служба Президента.
