Щастя за контрактом

Соціологи помітили стійку тенденцію: в епохи криз духовних і економічних основною точкою опори практично для всіх українців стає сім’я. І жоден соціальний інститут не в змозі конкурувати з нею за рівнем довіри людей. Так, наприклад, сьогодні, за даними дослідження, проведеного Інститутом соціології НАНУ, своїй сім’ї та родичам довіряють 92% українців (колегам, наприклад, усього 46%, а церкві та духовенству — 43%).

Як відомо, нинішній рік в Україні оголосили Роком сім’ї. На думку міністра у справах сім’ї та молоді Валентини Довженко, це дозволить удосконалити механізми реалізації «сімейних» законів, відновити родинні традиції нашого народу, вирішити житлові проблеми молодих сімей, а також здійснити заходи щодо їхньої підтримки.

Проте, як свідчать підсумки минулого року, стартовий майданчик для удосконалення досить-таки непоганий. 2003-го в РАГСах України було зареєстровано 370 тис. 967 шлюбів, що на 15% перевищує показник позаминулого року та на 17% — 2001-го. При цьому, як повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на прес-службу Мін’юсту, кількість розлучень в Україні скоротилася на 4%. Якщо 2002 року розлучилися 183 тис. 546 пар, то минулого — 177 тис. 022. Цікаво, що вже протягом багатьох років чітко вирізняються шлюбостійкі й, відповідно, нешлюбостійкі регіони. Наприклад, найміцніші сім’ї живуть у Закарпатській, Львівській, Волинській і Рівненській областях. Водночас у Черкаській області на один шлюб припадає 1,2 розлучення, а в Луганській і Миколаївській областях вони становлять 56% від кількості шлюбів.

Слід зазначити, що немало розлучаються й у інших країнах. Наприклад, останнім часом у Німеччині кількість розірваних шлюбів зросла в півтора раза. Тамтешні експерти пов’язують цю тенденцію з тим, що у населення змінюються уявлення про сім’ю та її роль. А в Україні причини дещо інші. Насамперед, вважають демографи, впадає в очі те, що неміцні союзи зустрічаються, як правило, в проблемних регіонах країни. Згідно з дослідженням «Людський розвиток регіонів України», проведеним Радою з вивчення продуктивних сил НАНУ, Миколаївська та Луганська області посідають останні місця в рейтингу. Саме там найгірші справи з прибутками населення та житловими умовами. Крім того, саме там найбільш поширені так звані соціальні захворювання — алкоголізм, наркоманія та туберкульоз.

Чому раптом в українських сім’ях приймають рішення розлучитися, детально описали соціологи в тематичній державній доповіді про становище сімей в Україні. Усе починається з конфліктів, причиною яких, як правило, стають фінансові труднощі та проблеми з житлом. Наприклад, з 2 млн. молодих сімей в Україні лише третина проживає окремо від батьків. При цьому ще 3,4% — в гуртожитках, і 4,3% — в комунальних квартирах. Тому аж ніяк недивними є дані про те, що практично кожне друге подружжя не влаштовує їхній «рай у курені». Крім того, в списку проблем нерідко лідирують всюдисущі батьки дружини або чоловіка, які живуть поруч з подружжям. На думку керівника центру дослідження сім’ї Державного інституту проблем сім’ї та молоді Андрія Ноура, левова частка конфліктів викликана напруженістю через потребу молодих людей у самостійності, з одного боку, і усвідомленням батьками своєї відповідальності за них — з другого.

Цікаво, що як воно буде після одруження, молоді сім’ї напередодні цієї події обговорюють досить мало. Хоча питання житла й грошей лідирують щодо обговорюваності до весілля, відбувається це лише в 68% і 63% випадків відповідно. Притому, як стверджують психологи, саме ці два пункти відрізняють українську сім’ю, скажімо, від американської. За словами психолога Ольги Калугіної, в США молоді люди, які вирішили взяти шлюб, як правило, матеріально незалежні й живуть окремо. Зустрівши другу половину, вони й не думають про спільне з батьками життя — для них сім’я починається з окремого свого будинку. А в Україні, продовжує психолог, ситуація зовсім інша. Є батьківська сім’я, в якій живуть дорослі діти. Останні, не маючи досвіду самостійного життя, одного чудового дня вирішують одружитися. Оскільки придбати власне житло дорослій дитині ще не під силу, вона, буцімто на якийсь час, приводить у батьківський дім свого чоловіка або дружину. І завдання перед молодятами стоїть більш ніж складне: їм необхідно створити свою маленьку сім’ю всередині великої.

Ще одна відмінність української сім’ї від західної — бюджет. Фінансові проблеми стають причиною розлучень у 39% випадків, свої прибутки вважають недостатніми 70% молодих сімей. Більш того, молоді сім’ї набагато менше, ніж середньостатистичний українець, витрачають на харчування, внаслідок чого добова калорійність їхнього меню становить 2555 ккал (проти 3341 ккал по країні). Вони з’їдають на 22,3% менше білків і на 26% — вуглеводів.

З фінансової проблеми випливає й педагогічна. Низькі прибутки не дозволяють сім’ям забезпечити своїм дітям додаткову освіту. Йдеться про гуртки, секції й курси. Якщо врахувати, що, працюючи в поті чола, українські батьки проводять зі своєю дитиною не більш як дві години на день, — тенденція, на думку соціологів, більш ніж тривожна. Результатом стає досить поширений у нас феномен відсутнього батька. Це частково викликано об’єктивними причинами: глава сім’ї забезпечує домочадців. А частково, говорить керівник центру гендерних досліджень Державного інституту проблем сім’ї та молоді Юлія Галустян, сприяють цьому гендерні стереотипи. При тому, що більшість чоловіків і жінок вважають, що батько може бути таким же хорошим вихователем для дитини, як і мати, насправді справи йдуть зовсім не так. 90% бітьків не водять дитину до лікарів, 70% — не контролюють її режим дня і 60% — не укладають спати. Ольга Калугіна вважає, що зламати цей стереотип буде доволі складно, оскільки дитина, коли стане дорослою, вже у своїй сім’ї несвідомо повторює модель стосунків батьків. А значить, сьогоднішні фактично позбавлені батька діти стануть такими ж фантомними батьками й для своєї дитини.

Проте за всіх песимістичних висновків і прогнозів є в Україні й позитивні тенденції. В ієрархії цінностей молодих людей продовжує лідирувати хороша сім’я. А з опитаних молодих людей лише 14% зупинилися б на одній дитині, більшість планує завести двох, а 22% — трьох і навіть більше.