Що буде з курсом?
Голова Ради Національного банку Петро Порошенко, мабуть, усвідомив, що рішення попереднього засідання Ради поставило банківську систему країни на межу ідейного розколу. Тому в понеділок, після нового засідання, він помітно змінив тон висловлювання. І дійсно, центробанк країни — це зовсім не той орган, який може дозволити собі публічну дискусію. «Досягнута домовленість (із правлінням НБУ), що офіційний курс буде зближений із ринковим курсом. Не виключено, що він змінюватиметься, ледве чи (не. — Авт. ) на щоденній базі», — зазначив Порошенко. Словом, схоже, що правлінню вдалося Раду переконати. Проте, як би не називав Національний банк України зроблені ним заходи з посилення національної валюти, в суспільстві їх сприймають неоднозначно і приблизно так само, як і 2005 року, коли курс гривні був уперше різко девальвований. Чи не це примушує уряд Юлії Тимошенко так рішуче заявляти про те, що він зовсім не причетний до рішення Нацбанку?
Прем’єр-міністр стверджує, що її уряд не втручається в діяльність НБУ під час здійснення ним монетарної політики. Тимошенко назвала «дуже спірним» твердження про те, що «політика починає впливати» на роботу Нацбанку, зауваживши протиріччя між Радою НБУ, в якій представлені різні політичні сили, та правлінням Нацбанку. «Я хотіла б, аби Нацбанк був незалежний від політики, а також від різних гілок влади», — підкреслила прем’єр, явно даючи привід запідозрити її в лукавстві. Єдине, що в цьому випадку говорить на її користь, це твердження древніх про неможливість двічі ввійти в одну й ту саму річку. Дійсно, з 2005 року ситуація різко змінилася, щоправда, зовсім не на краще.
«Розглядаючи проблему своєчасності ревальвації гривні, що проводиться, не можна не враховувати й катастрофічного зростання дефіцитності торгового балансу: в першому кварталі поточного року експорт товарів зріс на 28,9%, а імпорт — на 44,5%. Із проведенням ревальвації відповідні диспропорції поглибляться ще більше», — вважає директор Інституту стратегічних оцінок Анатолій Гальчинський.
Звісно, Нацбанку доводиться тримати оборону. Головний козир прибічників зміцнення гривні (самі вони позиціонують свої дії не як ревальвацію, а як проходження курсу, вказаного ринком) — прогнозоване ними зниження інфляції. «Розвиток інфляції за травень свідчить, що темпи її значно впали порівняно, наприклад, із квітнем», — заявив глава НБУ з трибуни парламенту. За його оцінкою, за підсумками перших двох декад травня рівень інфляції знаходиться в межах 1,5—2%. «Ми вважаємо, що вона (інфляція у травні. — Ред. ) буде ще стриманішою», — сказав Стельмах. Тут би його слова, як то кажуть, та й Богові у вуха. Однак і той же Гальчинський також вважає, що офіційна ревальвація гривні позитивно вплине на можливість зниження інфляції. Відповідну цитату зі статті цього автора, надрукованої у «Дні», Стельмах навіть процитував на зустрічі з журналістами в Нацбанку.
Та ось фінансисти практики, причому з першої банківської десятки, перебувають у певному збентеженні. Група українських банків доручила першому віце-президенту Асоціації «Українська Кредитно-Банківська Спілка» (УКБС), голові правління Сведбанку (Київ) Сергію Тигіпку (екс- голові Нацбанку) з’ясувати позицію уряду України відносно планованої фінансової політики. Як вважає голова правління ВТБ Банку (Київ) Вадим Пушкарьов: «Ми не розуміємо, як розвиватиметься ситуація далі. Адже економічних причин для ревальвації гривні немає».
Ревальвація гривні (зазначимо, що фінансисти, всупереч старанням НБУ, використовують саме цей термін) на 4% значно не вплине на темпи зростання цін у короткостроковій перспективі, вважає начальник відділу аналізу й досліджень Райффайзен Банку Аваль (Київ) Дмитро Сологуб. До такого висновку він дійшов, «враховуючи дуже обмежену гнучкість цін у бік зниження і відносно невелику частку імпортних товарів у кошику індексу споживчих цін». «Перехід до гнучкішого офіційного курсу гривні був би кроком у правильному напрямку, оскільки це дозволило б НБУ ефективніше контролювати рівень інфляції в економіці. Залишається незрозумілим, чи то останні дії НБУ є кроками в напрямку поступового підвищення гнучкості обмінного курсу, чи то регулятор продовжить політику фіксованого обмінного курсу, проте на нижчому рівні», — зазначається у повідомленні банку.
У Нацбанку тут своя і, здається, глибша аналітика. «В січні — квітні поступово визрівали фундаментальні передумови для більшої гнучкості курсових змін. А в березні — травні чистий притік валюти по фінансових операціях став домінуючим. Починаючи з лютого відтік валюти по поточних операціях на $200—$400 мільйонів щомісяця поступався надходженням від прямих інвестицій і зовнішніх запозичень», — повідомив «Дню» керівник групи радників глави НБУ Валерій Литвицький. На його думку, якби ринок самостійно, без участі НБУ, формував обмінний курс, то посилення гривні було б значно вищим. А як далі діятиме Нацбанк? «Поточне посилення гривні не ускладнило завдання проведення гнучкішої курсової політики», — вважає Литвицький. На його думку, курс відчув тиск як у бік пониження, так і в бік підвищення. Експерт упевнений, що «після помірного посилення офіційного курсу гривні, необхідно уникати чіткої фіксації, як це було 2005 року, й дати курсу вільно рухатися в певних межах із помірною амплітудою коливань. Найближчим часом треба триматися лінії на гнучкість курсоутворення без сильної турбулентності й зайвої волатильності». Якщо ви зробили з цього певні висновки для свого бізнесу або хоч би для того, як розпорядитися домашніми фінансами, то вам уже час висуватися в банкіри, яким така риторика поки що погано доступна...
