ЩОБ НЕ «ГАСЛИ КУПОЛИ»

З 1992 року керівництвом держави та Збройних сил України було прийнято рішення про створення в незалежній Україні Навчального центру аеромобільних військ. Принципова різниця між радянськими ПДВ та українськими аеромобільними військами — в їхній стратегічній доктрині: перші — наступальні, завдання других — оборона. Проте якщо виникне необхідність, українські десантники зможуть виявити себе і в тилу противника, і для запобігання локальним конфліктам, і для участі в миротворчих операціях (наприклад, одна із частин Центру стала резервом швидкого реагування ООН).

Після візиту міжнародних інспекцій США, Великої Британії, ФРН, Угорщини з контролю за роззброєнням, згідно з договором обмеження озброєння і техніки в Європі, навчальний центр 1996 року було переформовано в 95-ту Окрему аеромобільну бригаду.

У Житомирі побувало більше ніж 20 іноземних військових делегацій. Як сказав заступник командира бригади з виховної роботи полковник Михайло КОЗЛОВ , «американські колеги високо оцінили рівень підготовки наших десантників, солдатів строкової служби, відмітивши, що він анітрохи не гірший, як в американських професіоналів». Невелика довідка: прийомів рукопашного бою (основи якого тут були запроваджені ще в радянські часи і який увібрав у себе всі найкращі, а іноді і заборонені прийоми східних єдиноборств) в українських аеромобільних військах навчають усіх службовців — від водіїв до радистів. У США ними володіють тільки професіональні «командос».

Нині в бригаді майже 2000 чоловік, і потрапити в неї для проходження строкової служби дуже непросто. Десантник повинен мати фізичні показники, «трохи» вищі, як в інших родах військ, пройти психологічні тести на «страх», «чесність», «надійність» тощо, бути із «благополучної» сім’ї, не мати судимостей. Служать тут і жінки. Деякі з них мають у своєму активі до 4 тисяч стрибків. Наприклад, молодший сержант Марина Савельєва, йдучи на ризик, урятувала життя своїй молодій колезі, в якої «згаснув» купол. Є в бригаді і свій священик — колишній десантник отець Богдан. Він благословляє воїнів перед небезпечними стрибками, присягою. Благословляв він і дві роти 95-ї бригади, які побували в Югославії в складі миротворчого контингенту, і бригаду, що повернулася тиждень тому з Косово.

Славу елітних десантних військ воїни підтвердили сповна, «показово» стрибнувши з літака і приземлившись на крихітний плац, — видовище вражаюче, особливо якщо врахувати, що вони ведуть при цьому прицільну стрільбу. Дуже переконливо стукали об підошви присутніх гільзи під час тренувального комбінованого захоплення об’єкта. Особливий інтерес викликав десантник, який «із почуттям» з’їв на очах у приголомшених гостей жабу, пояснивши при цьому, що вона «набагато смачніша за змію». Отож славні українські десантники не пропадуть ніде, тим більше, що в них зростає гідна зміна: десятирічні брати Караваєви, вихованці розвідроти, блискуче показали ефектні прийоми рукопашного бою.

Продемонструвавши присутнім свою цілковиту бойову готовність, ювіляри отримали у відповідь побажання — ніколи не застосовувати її в бойовій ситуації. Дай, Боже, щоб українські десантники і надалі воювали тільки «не насправді».