Щоб згодитися, потрiбно спочатку вiдмовитися

Саме в цьому плані розглядають експерти «Дня» запевнення голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Вадима Копилова про те, що постачання туркменського газу в Україну почнеться 1 листопада. Заяві першого заступника міністра палива й енергетики (за сумісництвом. — Авт. ) варто було б вірити. Однак тут же виникають сумніви. В.Копилов жодним словом не згадав про створення страхового фонду та здійснення передоплати за туркменський газ, як передбачається угодами, підписаними Президентом Леонідом Кучмою в Ашгабаті. Натомість дав оцiнку «ефективностi операції» (щодо купівлі газу в Туркменістану, уточнює Інтерфакс-Україна), яка «дозволить мати собівартість газу на кордоні Росії з Україною в розмірі $54 за тисячу кубометрів». Однак інформоване джерело в Москві повідомило агентству, що вартість транзиту закупленого в Туркменії газу територією Росії становитиме $30—35 за 1 тис. куб. метрів. Таким чином, кінцева вартість газу на кордоні України після його закупівлі в Туркменії і транспортування територією Росії становитиме близько $80 за 1 тис. куб. метрів.

Однак головним урядовим оратором на нафтогазовій виставці, звичайно ж, був прем’єр- міністр Віктор Ющенко. Напередодні в інтерв’ю англійській Financial Times він повідомив нарешті, що Україна готова передати російському «Газпрому», а також західним імпортерам газу частку в управлінні українським транзитним газопроводом і збирається провести із цього питання багатосторонні переговори, щоб розглянути умови передачі, включаючи можливість видачі концесій приватним компаніям. Тепер він перемкнувся на нафтову тему і також продемонстрував корекцію своєї генеральної лінії, яка ще недавно полягала в тому, щоб не допускати до добудування української ділянки нафтотранспортного коридору іноземних інвесторів. Сьогодні прем’єр поставив інвесторів на старт і оголосив, що тільки два першi з-поміж них зможуть узяти участь у добудовуванні нафтової магістралі.

Коментуючи «Дню» цю заяву, один з учасників презентації, що мала головне завдання знайти кредиторів для наповнення нафтою труби, яка будується, натякнув, що реально уряд і надалі не допускатиме на цей український довгобуд іноземних інвесторів, оскільки іноземцям довелося б віддати близько 70% акцій нафтотерміналу, а це має на сьогодні досить ризиковані перспективи. Інша справа — польська ділянка будівництва і відрізок од міста Броди до польського кордону, де роботи ще не розпочиналися. Тут урядове бажання інвесторів, як мовиться, не знає меж.

Одночасно В.Ющенко повідомив, що Україна збирається запропонувати нову версію поведінки в транзитній політиці, яка, мабуть, має бути такою переконливою, що в Росії тут же відпаде питання будівництва альтернативних газопроводів. При цьому прем’єр справедливо зазначив, що «обачність і коректна поведінка України в переговорних процесах має вирішальне значення» і нічого не сказав про ініційоване нещодавно його віце-прем’єром спорудження газових магістралей із Туркменістану в обхід Росії по дну двох морів.

Проте (у вівторок, коли вчорашнє число «Дня» вже було підписане до друку) президент Польщі Александр Квасьнєвський заявив, що його країна може дати Росії згоду на будівництво трубопроводу через свою територію, застерігши цю свою згоду обіцянкою, що Україна також отримає можливість скористатися економічними вигодами цього проекту.

Джерело, близьке до Мінпаливенерго України, яке заслуговує на довір’я, повідомило «Дню», що досi з боку Польщі ми маємо тільки наміри «про згоду (брати участь у добудуванні нафтопроводу з Одеси в Західну Європу), але жодних реальних дій». Не дала поки що сподіваних результатів і широко розрекламована презентація, яка викликала ажіотаж переважно серед київських журналістів. Що стосується бажаючих наповнювати нафтою (на досить невиразних умовах) українську трубу, то їх поки що виявити не вдалося. Кажуть, що цей бізнес зацікавив якісь європейські фірми, які працюють у Казахстані, однак називати їх не наважуються.