«Щоденність» — на «рейки історії»
Восьмиріччя — серйозний термін. Два чотирирічні цикли — вже певна зрілість. У чому виражається зрілість «Дня»? Про відомий інтелектуальний рівень і зважений, але не позбавлений іронії тон — не раз говорилося. Та головне, про що хочеться сказати зараз, це про те, що наша щоденна газета давно вже зайшла за рамки власне щоденної суспільно-політичної газети. Насамперед своїми проектами.
Перший — це фотоконкурс (уже шостий), який набув уже статусу найбільшого заходу в Україні подібного плану, який користується повагою як серед аматорів, так і серед професіоналів.
І другий — книги, вихід у видавничу сферу. Жодна людина зі здоровим глуздом не зберігає вдома газетну підшивку. Яка б не була розчудова стаття або фото — газетний папір сумовито жовтіє, збираючи пил. Книги ж із «Бібліотеки «Дня» — унікальний досвід переводу стрілок із «щоденності» — на «рейки історії». Як будь-який фотограф, роблячи моментальні знімки, мріє про те, щоб якийсь із них вийшов шедевральним і застряв у народній пам’яті надовго.
«День» здійснив зухвале паломництво з публіцистики у художньо-історичну область. Адже новини, якими б вони не були парадоксальними, шокуючими чи цікавими — через тиждень застарівають. Тепер же, завдяки книгам та фотоальбомам, «День» у свідомості українського читача створив галерею образів як сучасників, так і нестандартних особистостей минулого.
Подобаємося ми собі чи ні — це вже інше питання. Від когось ми будемо у захопленні, когось проклинатимемо, до когось поставимося з іронією. Але в будь-якому разі — ця галерея існує. І викликає емоційний відгук, чому я був свідком на тому самому книжковому ярмарку в Москві.
Ми закинули наживку, що складається з образних характеристик історичного минулого й сьогодення. Дивись, і майбутнє піймаємо на гачок. Побажаємо ж собі гарного кльову!
