ЩОДЕННИК

1 червня

На причілку під хатою сидять дві бабці — гріють старечі кістки, журяться про життя-буття.

— У мене, Маріє, завтра свято — приїдуть син з невісткою та з покупцями: продаємо хату, діти мене до себе кличуть.

— А я свою, Ганно, ніяк продати не можу. І в «Дніпрову зірку» писала, й у «Черкаський край» надсилала, і по радіо оголошували. Ніби й хата моя не гірша від твоєї, а щось ніяк. Та ще й коти мої — Василь, Матвій і Барсик ніби сказилися: як тільки приходять покупці, вони такий лемент здіймають на подвір’ї, що й поговорити з людьми не можна. Отак люди і йдуть ні з чим. Мабуть, у селі вікуватиму. Не відпускає хата...