ЩОДЕННИК

17 березня

Маленькі каченята загрібають лапками зиму, закривають собою тонкий шар криги — кличуть весну. З високого Паркового мосту видно не лише панораму старого міста, а й життя цих крихітних безневинних створінь. Вода на річці майже скинула важкий зимовий одяг і вже готує нове весняне сонячне вбрання, виблискує красою й неповторністю, жевріє новим життям. На скелястому березі понад Тетеревом красуються старовинні бесідки, зведені сто років тому бароном де Шодуаром. На жаль, дивитися на них бажано лише здалеку, бо всередині бесідки настільки брудні, що жодна нормальна людина не відчуватиме там романтики та краси. ... Високий Парковий міст наче завмер над річкою та скелями. Звідси видно дуже далеко, видно все — погане й хороше, чорне й біле. А ще, стоячи на мосту, можна відчути — десь вдалині, за обрієм, вже крокує весна.