ЩОДЕННИК
30 жовтня
За п’ять днів «до» зі скорботою зрозуміла, що я — не учасник головного свята країни (чи треба говорити, що нинішнього року це — далеко не День Незалежності?). Тому що роззява. Зі старого місця проживання — вже виписа... Тобто, як його — виреєструвалася? Штампика у паспорті від нового жеку — поки не маю: дуже проблематичне це для робочої людини — викроювати час для походу до комунальників.
Позицію, однак, вирішила не здавати. Незважаючи на те, що стала такою звичною, скажімо так, нелюб’язність довідкових служб, з’ясовую телефон «головного виборчого штабу» свого району (так сталося, що проживаю не за місцем офіційної пропи... тьху, реєстрації). Там єлейно-попереджувальний голос (товариші, нас чекають на виборчих дільницях!) відповів, що наявність паспорта і докладене до нього підтвердження купівлі нової квартири навряд чи дасть мені право виконати свій громадянський обов’язок. На свою біду виявляю ще й втрату «талончика», що свідчить про мою виписку зі старої квартири. Дзвоню в колишній жек. Пояснюю ситуацію і випадково в процесі обзиваю «талончик» «відкріпним листком». Це той самий, який дає можливість проголосувати не за місцем постійної реєстрації. «Я вам не виборча комісія», — нелюб’язно парирує начальник житлової контори. Взаєморозуміння (пригадала, все- таки, як називається «правильний» папірець), зрештою, дійшли. Виходячи з пояснень начальника, мій шлях на вибори виглядає так. Написати в старому жеку ще одну заяву на виписку. Почекати, поки паспортний стіл видасть новий «талончик». У новому жеку, відповідно, написати заяву про моє бажання зареєструватися. Почекати, коли видадуть паспорт зі свіжим штампиком.
Загалом, 50% + 1голос у першому турі виборів ніяк не буде. Мого голосу там не буде: на всі паспортні справи — як мінімум тиждень, пояснив жек. Хоча люб’язний голос з «головного виборчого штабу» району запевнив: нині всі паспортні служби у зв’язку з виборами перейшли на роботу в екстреному режимі — збільшився робочий день, щоб обробити документи таких, як я... Тобто бажаючих проголосувати за своє бачення подальшого розвитку країни...
... Цікавою здалася й реакція колеги: «Я сам винен»... Винен, виявляється, в тому, що не пояснив начальству: «Ну, ви ж розумієте, це ж ВИБОРИ, який уже тут випуск чергового номера газети?» І взагалі, не поїхав у робочий (зауважте!) день у далекий-близький Малин (за місцем проживання) отримувати свій відкріпний листок. Аби мати можливість виконати громадянський обов’язок у Києві. Цікаве й інше: якби він навіть героїчно це зробив, на другий тур виборів йому б довелося їхати в той же Малин... отримувати новий відкріпний листок. Ех, даєш тотальну комп’ютеризацію країни!
