ЩОДЕННИК

12 серпня

Дякуючи Богові, ехінацеї, шунгіту та активному способу життя останніх років зо п'ять вдавалося обходитись без відвідин дільничного лікаря. Та ось обставини склались так, що необхідно було визначитись із діагнозом, щоб знати, як вилікувати несподівану недугу. Йду до оболонської поліклініки. Займаю чергу під 420-м кабінетом, в якому веде прийом мій дільничний лікар Бокова Діана Ромерівна.

Вже за півгодини до закінчення прийому під сусідніми кабінетами не було жодного пацієнта — їхні лікарі живесенько відправляли одне за одним бажаючих підремонтувати своє здоров'я. У нашої ж лікарки кожен відвідувач затримувався щонайменше на 20 хвилин. Дійшла, нарешті, й моя черга. За 30 років життя на Оболоні довелось спілкуватись майже із десятком дільничних терапевтів, але такої уваги лікаря- професіонала, такого добросовісного ставлення лікаря до пацієнта не доводилось бачити жодного разу. Подібні враження висловлюють усі, кому хоч раз доводилось звертатись до лікаря Бокової.

Звичайно, я розумію, що це явище не типове для нашого суспільства, але ж обнадійливе та приємне.