ЩОДЕННИК

3 серпня

День почався досить невдало. На дворі — дощ, віє страшенний вітер, моя парасолька зовсім не рятує від холодних і колючих крапель. А попереду ще — зустріч з дуже поважною людиною, на яку запізнююсь. Ще й тролейбус, як на зло, довго не приходить. Загалом настрій повністю зіпсований і, здається, вже на цілий день.

Нарешті мій транспорт приїхав і поглинув у себе багато людей. Все було майже як завжди: задумливі обличчя сусідів по салону, невдоволене буркотіння стареньких. І яким було моє здивування, коли я наприкінці маршруту почула від контролера побажання хорошого дня, щирих усмішок і успіхів у всіх починаннях. Мені ще й досі не віриться, що таке можливо. Ми настільки звикли до хамства і грубощів цих працівників, що почути від них приємні слова — це щось незвичайне і дивовижне. Чесно кажучи, вони дійсно підіймають настрій! Хочеться вірити в те, що такий випадок буде не поодиноким, і наші люди все-таки навчаться бути ввічливими і приємними.