ЩОДЕННИК 12 листопада

Лайма підгуляла. Не встежили. Станеться невідворотне... Цуценят залишати не можна — «плодити убогість». І ось неділя. Ранок. Сиджу в кухні за друкарською машинкою. Прислухаюся. Лайма стогне на підстилці у вітальні. Начебто стогін сильніший? Зриваюся з місця. Ні. Ще ні. Намагаюся зосередитися на темі. Стогін. Біжу ще і ще раз. Вже... Серце скажено б’ється. Зуби стиснуті. У ванній відро з водою, накрите тазом...

У Лайми величезні розумні очі. Її весь під’їзд любить. Називає тільки Лаймочка. Зараз у її очах страшна розгубленість. Щойно були страждання, біль, полегшення... А поряд — нічого. Підлога вже витерта вологою ганчіркою.

Сиджу за машинкою. Зриваюся знову і знову. Все. Підлогу чисто вимито. Пробач мені, Господи, за скоєне. Очі у Лайми сумні-сумні. Вона скавчить і все шукає, шукає. Раптом піднімається на задні лапи перед дзеркалом. Передньою лапою тягне до себе з тумби іграшкову гумову собачку. Обережно бере в зуби. Прямує на місце. Лягає. І підсовує свою знахідку під важкі набряклі соски.

Сил моїх більше немає. Повертаюся в кухню. Включаю радіо. Міліцейські зведення: «У сміттєвому контейнері виявлено поліетиленовий пакет із тілом новонародженого. Йдуть пошуки матері-вбивці»...

№217 12.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»