ЩОДЕННИК 12 вересня
Десь ідуть дощі, а ти зранечку виходиш на берег і плюхаєшся на пісок. Ляжеш на спину — бачиш блакитне небо з ватяними клаптями хмар. Перекинешся на живіт — очам відкривається ряд підошов соратників по відпочинку. Через кілька днів починаєш їх безпомилково впізнавати. Таке собі п’яткове знайомство.
Ось міцні (здається, на них також виграють м’язи) підошви культуриста Вадима, а поряд — сяючи захопленням і обожнюванням, — ступні медсестри Зіночки. Подібні до терпуга, через численні тріщини і грубу шкіру, п’ятки належать Мар’ї Петрівні, бухгалтерові якоїсь птахофабрики. З ними різко контрастують ніжно-рожеві грудочки трирічної Оленки, мама котрої спить біля неї після нічного застілля.
Непереборний потяг викликають вузькі з довгими музичними пальцями ступні чарівної Людмили. Але поруч з ними неспокійно соваються волохаті п’ятища чоловіка — ревнивого типа «південної національності». Заклеєні пластирами кінцівки Миколи — наслідок його спроби потанцювати на розпеченому вугіллі, подібно до болгарських нестинарів.
А це що іще за майже не зачеплене засмагою чудо з акуратно напедикюреними нігтиками?! Треба негайно вставати. Все ж таки не морем єдиним живе на відпочинку людина.
№174 12.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
Десь ідуть дощі, а ти зранечку виходиш на берег і плюхаєшся на пісок. Ляжеш на спину — бачиш блакитне небо з ватяними клаптями хмар. Перекинешся на живіт — очам відкривається ряд підошов соратників по відпочинку. Через кілька днів починаєш їх безпомилково впізнавати. Таке собі п’яткове знайомство.
Ось міцні (здається, на них також виграють м’язи) підошви культуриста Вадима, а поряд — сяючи захопленням і обожнюванням, — ступні медсестри Зіночки. Подібні до терпуга, через численні тріщини і грубу шкіру, п’ятки належать Мар’ї Петрівні, бухгалтерові якоїсь птахофабрики. З ними різко контрастують ніжно-рожеві грудочки трирічної Оленки, мама котрої спить біля неї після нічного застілля.
Непереборний потяг викликають вузькі з довгими музичними пальцями ступні чарівної Людмили. Але поруч з ними неспокійно соваються волохаті п’ятища чоловіка — ревнивого типа «південної національності». Заклеєні пластирами кінцівки Миколи — наслідок його спроби потанцювати на розпеченому вугіллі, подібно до болгарських нестинарів.
А це що іще за майже не зачеплене засмагою чудо з акуратно напедикюреними нігтиками?! Треба негайно вставати. Все ж таки не морем єдиним живе на відпочинку людина.
№174 12.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
