ЩОДЕННИК

«Слава Богу, що важке в нашому житті зробив непотрібним, а потрібне — неважким». (Г. Сковорода). А треба зараз не краще і гірше, а інакше! І краще і гірше — це лише кількісні зміни. І залежать вони від погляду того, хто оцінює, тобто, точки відліку.

Інакше — це якісні, посутні зміни. Вони дозволяють взагалі піти від вищезгаданої дилеми, непримиренного протистояння, дозволяють оцінювати те, що відбувається не щодо певного погляду, а абсолютно, з погляду істини.

А істина зараз полягає в тому, що так само краще чи так само гірше вже не влаштовує людей. Візьмемо, наприклад, нашу багатостраждальну політреформу. Що зміниться від того, коли частину владних повноважень буде передано від Президента Верховній Раді (чи в майбутньому, з неминучістю, від парламенту — Президентові, коли справи в країні підуть через пень колоду). Якісно — абсолютно нічого.

Навіщо ж передавати владу тим, хто нею, власне, ніколи й не займався? Звичайно ж, ми, поки що, ще не вміємо керувати і підкорятися «інакше». Ми поки що вміємо керувати лише тоталітарно, лише за допомогою примусу, насильства. Про осмислену, ненасильницьку демократичну природу влади ми лише здогадуємося. Також і підкорятися ми можемо наразі лише зі страху, боязні наслідків. В осмисленому шанобливому підкоренні ми поки ще мало що розуміємо. Але тільки до таких змін і потрібно прагнути. І вони не важкі. І не затратні. Лише кількісні зміни типу «краще», «гірше», потребують значних зусиль і коштів. Бо змінювати завжди потрібно когось, а не самого себе. А це завжди важко. І затратно, до того ж. Потрібні сутнісні, якісні зміни!