ЩОДЕННИК

Вона сидить на порозі, щось майструє, мугикає пісню. Прислухаюся: може, згоджуся в підголоски. Та поспівати дуетом мені не вдається — бабця наспівує давню, як і сама у свої 92 роки, пісню.

— А що це ви, бабусю, ладнаєте?

— Та ось, — показує на свого костурця, — помічниця моя зламалася. Хочу полагодити, та щось ніяк не виходить. Руки не слухаються, то я собі піснею допомагаю.

Сідаю поруч старенької, беру до рук гачкувату палицю і, ладнаючи, пробую щось і собі намугикувати. Бабця, примруживши очі, запитує: «А правда, з піснею легше?» Посміхаюся: «Правда».