ЩОДЕННИК

Дві бабусі на майдані Незалежності мало не побилися за копійчану пляшку вiд пива.

Воно, звісно, копієчка до копієчки — гляди, від 5 до 30 гривень і набереться. Вдень, зрозуміло, працювати менш вигідно: все-таки основна боротьба співгромадян із продукцією алкогольної промисловості розгортається після відпрацьованих згідно із законом «людино-годин». Зате спокійніше: позначаються на успіху й вечірня конкуренція між пенсіонерами-збирачами тари з бомжами, суворий поділ території. Та й телевізійні новини, як признався один із «пляшковиків», іноді ввечері хочеться послухати...

Але ближче до справи. Одна з бабусь, заручившись згодою на те, що тара перепаде саме їй, спокійно відійшла на значну відстань. Визначаючи, де ще можна було б «заручитися». Друга — підійшла пізніше, але без зайвих слів за два метри зупинилася в очікуванні пляшки. Природно, після закінчення процесу пиття пляшка, урочисто оминаючи останню бабусю, перейшла до рук тієї збирачки, з якою була домовленість.

Марне очікування рознервувало бабусю № 2 і вона залишила місце програної битви, на прощання сколихнувши повітря кількома зовсім не властивими такому поважному віку висловами. Після яких у конкурентки щонайменше мала б розверзнутися під ногами земля...

...Людинолюбство — це випити стільки пива, щоб кожному майданівському (і не тільки) збирачу перепало хоч би по одній порожній пляшці...