ЩОДЕННИК

Від сусідів не сховаєшся. Особливо від організованих і допитливих. Таких як, скажімо, відомі персонажі «Діамантової руки». На всілякі побутові форс-мажори реагують негайно. На кухні через недогляд щось трохи пригоріло й задимило, вони вже тут. Миттю злітаються на підозрілий запах. Цікавляться, чи не сталася в нас пожежа вищої категорії. Нема, мовляв, диму без вогню і т.ін. Певно, побоюються, що наше полум’я може на них перекинутися. Заспокоюємо як можемо шановних посланців доброї волі. Мовляв, ніяка в нас не пожежа, а так, локальне задимлення. Проте наш аргумент «самі загорілися — самі себе й погасимо» не справляє на них належного враження. Ввічливо, але рішуче пояснюють, що на відміну від диму Вітчизни наш побутовий дим для них не солодкий і не приємний. При цьому на безвекторну концепцію «моя хата скраю» просять не посилатися. А що їм заперечити?