ЩОДЕННИК

Не розумію тих, хто жаліється, що страждає від так званого конфлікту поколінь. Думаю, то від немудрості.

...Донька, прийшовши із школи, захоплено розповідає про враження, про спілкування із однокласниками, вчителями, друзями. Обговорюємо з нею вчинки подружок-одноліток, у яких з’являються перші дитячо-юнацькі захоплення, проводимо паралелі із своїм життям, з’ясовуємо, хто робить правильно, а хто помиляється. Із усього хочу витягнути істину та якось втовкмачити в ще юну й не зовсім тямущу голову правильний хід думок. Підсумовуючи розмову, приказую: «Будь розумницею, мудрою. Всі жінки мають бути такими».

...Тільки-но ступивши на поріг рідної оселі, навіть не діждавшись запитання про те, як мені жилося цей тиждень, починаю розповідати мамі про всі події, що довелося пережити за ці сім днів. Розповідаю, звичайно, тільки хороше, тільки приємне, аби не зачаївся прихований сум у рідних очах, аби не додавати болю в її зранене роками серце. Вона мене теж колись повчала: будь мудрою, доню.