ЩОДЕННИК
«Наша Україна», кажете? Це ж у якому розумінні? У географічному, чи що? Ах, у ліберально- демократичному... Однозначно чи як? Ну-ну, тільки не ображайтесь. Годі вам. Зрозуміло, Україна — не Росія.
Ось і прояснилося зі смисловим навантаженням і ліберальною ідеєю, яка оволодіває масами в центрі та на місцях. Справді, яка ж «Наша Україна» без «Нашого Києва» або, скажімо, «Нашого Донецька». Не кажучи вже і «Наш Бердичів» із «Нашою Жмеринкою»...
Не вірити наклепам інших опонентів, нібито «Наш Донецьк» не з нашим щастям? Ну, це вже тiльки з партійними візитками до пуття розібратися. Адже вибори не за горами.
Гадаєте, візитки опонентів так само дають їжу для допитливого розуму? Це цікаво! Хочете сказати, що «Трудова Україна» — не обов’язково мозолясті руки, шахтарські каски та борги із зарплати? Ну, а «Регіони України»? Чи можна вигадати нейтральнішу партназву з відцентровим ухилом. Хіба «Регіони України» треба десь у центрі шукати? Чи не на Печерські пагорби натякаєте? Приїхали! Очевидно, не обійтися нашому братові без передвиборного посібника з партійної топоніміки та спектрографії!