ЩОДЕННИК

Подорожувати сьогодні просто, зручно: були б гроші, й хоч на Захід, хоч на Схід — будь ласка. Пригадалося, як років з 15 тому я дізналась, що в профкомі є путівки до Дамаска. Ціна «зашкалювала» — десь близько 900 крб. Але в мене тут же з’явилося бажання поїхати за будь-яку ціну. Якою ж смішною нині здається мета, з якою я збиралася відвідати Близький Схід. Це не бажання історика познайомитися з пам’ятками стародавньої країни, навіть не бажання побачити залишки древньої Пальміри (адже село, в якому я народилася, теж називається Пальміра). Я збиралася... накупити шовку. Справжнього, красивого, такого кольору, як я захочу. Ото мрія! Молодшому поколінню цього вже, слава Богу, не зрозуміти. Але доки я вела «переговори» з батьками про вдале вкладення їхніх заощаджень у мою поїздку, путівки розібрали. Тому Сирія, Дамаск, Пальміра — так і лишилися мрією. Але якщо я туди колись потраплю, то із зовсім іншою метою.