ЩОДЕННИК

...Париж. Аеропорт імені Шарля де Голля — величезний монстр — оком не охопиш! Довжелезні переходи обладнано безкінечними стрічками ескалаторів, море пасажирів.

Після восьмигодинного перельоту довго штовхаємося, шукаючи сектор з вивіскою «Ukraine International Airlines». Дякуємо службовцю, який кудись довго телефонує декілька разів, винувато усміхається, але нарешті радісно каже: «Ви на місці, тут буде реєстрація. Чекайте». Чекаємо, час пливе повільно, в холах незатишно, аж зимно. Вже час би реєструватись, але літака немає. Із запізненням на дві години він нарешті прилітає: ось він поряд, ми його бачимо. Отже, скоро полетимо додому. Нарешті входимо до літака, перші привітання й запрошення взяти свіжі (!) газети. Беру і — серед купки газет єдина україномовна газета «День». Радію! Але й це ще не все: в рубриці «Щоденник» бачу свою замітку. Швидко читаю, стримуючи емоції, передаю дружині. «Це тобі подарунок на знак повернення додому». Здавалось би, дрібниця, але яка приємна.