ЩОДЕННИК

Часом просто дивуєшся вмінню вітчизняних «комерційних структур» брати з нас гроші, по суті, ні за що: за таку собі віртуальну послугу або двічі — за одну і ту саму. Наприклад, кілька операторів мобільного зв’язку включили до своїх тарифів окремим рядком таку послугу, як «з’єднання», і стягують за неї плату. Хитрість полягає у тому, що розмову по «мобільнику», тобто те саме «з’єднання» з вашим співрозмовником, ви і так уже оплачуєте залежно від її тривалості.

Приклад (самі знаєте який) заразливий, і чому б його не перейняти іншим? Наприклад, транспортникам, крім плати за проїзд, брати з пасажирів ще й плату за вхід до транспортного засобу. Працівникам торгівлі — примусити покупця додатково розщедритися за відвідування магазину. Можна також стягувати плату з охочих посидіти в кафе чи ресторані (як за радянських часів, коли це робив швейцар на вході). Ну, а громадянам, як крок у відповідь, — вимагати, крім заробітної плати, ще й доплату за кожен вихід на роботу.

Абсурд? Не кажіть — коли серйозні люди роблять на цьому серйозні гроші, логіка відпочиває.