ЩОДЕННИК

На городі Миколи Поліщука із Щербанів Старосинявського району виросли гарбузи. З усіх 197- ми дворів села йдуть дивитися на ці плоди земні. Не втомлюються дивуватися, що такі величезні виросли. Зважили найбільший — 43 кг 270 гр. Найменший — 27 кг 190 гр. Директор місцевого ТОВ ім. Матросова Іван Луценко констатує: ці гарбузи разів у 20—25 важчі, ніж звичайні, що ростуть на всіх інших городах. Господар «дива» пояснює, що це такий сорт урожайний. Виявляє готовність поділитися насінням з кожним бажаючим.

Щербанівські жителі, оглядаючи гіганти-гарбузи, згадують фольклор і призабуті звичаї. Найстарша у Щербанях баба Ликерія згадала, що була дівкою. У той далекий період її довгого життя гарбузи не виростали до таких великих розмірів. Тому їй тричі довелося вручати сватам менші, а вже «у четвертий раз подала сватам рушники». Баба Ликерія вважалася у Щербанях найвродливішою дівкою.

Тут-таки виникло питання про те, хто ж саме в селі міг би нинi повторити подвиг молодої вродливої Ликерії, скориставшись гарбузищем з городу Миколи Поліщука. Виявилося, що ніхто. В жодному із 198 дворів (198-й — М. Поліщука. — Авт. ) немає дівки. «По італіях, португаліях, польщах роз’їхалися. А старих парубків у Щербанях дуже багато», — говорить про прикру демографічну ситуацію директор Іван Луценко.

Отож Микола Поліщук вгадує лише одне-єдине призначення для своїх гарбузищ: «Згодую свиням. Поживний корм!»