ЩОДЕННИК

Стояла спека. Навіть річка втікала від неї у вузьке кам’янисте русло. По ньому бродив упертий хлопчик і невтомно закидав невеличку дротяну сіточку. Піймалась одна масивна рибина. Друга.

— Молодець! — збуджено кричав із берега його товариш. — Сьогодні твій день! Давай лови, а потім поділимося!

Задоволений рибалка, ковзаючи на округлих каменях, бродив то за течією, то проти неї. Пекло сонце, а очі хлопчини на березі пік жадібний вогник.

Мені він був неприємний, бо я теж із тих, хто ловить рибу на зло всім течіям. Потім малий здався мені податковим інспектором, котрий бігає берегом державних справ, а прибуток із виробленого хиріючим народом хоче ділити порівну. Таку їх жагу до легкого збагачення бачив я і мої знайомі під час їхніх перевірок.

Вони, мабуть, так активно бігають, бо рух заглушає совість.