ЩОДЕННИК

Дитинство. Ця прекрасна мить ніколи не зникне з нашого життя, ніколи не згасне, навпаки — завжди горітиме в нашому серці та спогадах. Ми завжди повертаємося в своє дитинство, бо тільки там можемо зрозуміти себе, відчути тепло і ніжність батьків, відпочити від складнощів життя.

У тому прекрасному світі я чомусь завжди згадую мамину колискову, її ніжний подих, її голубі, схожі на маленькі чисті озерця, очі, її розповіді, що відкривали для мене таємниці безмежного світу. Пригадую, як вона вкладала мене в ліжечко, коли надворі ще ледь-ледь сутеніло. Велике сонце ховалося за деревами, заливаючи все небо червоним світлом так, що в моїй кімнаті ніби палало вогнище. В густих верболозах, під вікном моєї дитячої кімнати, ще дзижчали бджоли та різні жучки, готуючись до свого нічного відпочинку. Я слухала ту чарівну музику, і мені здавалося, що не може бути нічого кращого в світі за мелодію тих маленьких істот. Потім мама співала мені колискову, і я закривала очі. Вона цілувала мене в щічку і, гадаючи, що я вже була в полоні снів, виходила з кімнати. Але я не могла заснути.

Срібні зірки починали танцювати в темному небі й полонили мене. В той час мене переповнювали якісь невідомі відчуття, роздуми про світ, про те, хто я і хто ті маленькі мешканці за вікном, хто ми в цьому великому світі. І ті думки, ті почуття були прекрасними настільки, що мені хотілося дякувати комусь за все це, але я не знала кому. І ніколи з тих пір не покидали мене ті прекрасні почуття, враження від побаченого світу.