ЩОДЕННИК

Дивно, наскільки погляди на одну й ту ж країну можуть різнитися. Характеризуючи Україну, одні пишаються тим, що вже існує таке явище, як українська популярна література й українська хвиля на подіумах світу. Шанувальники спорту знають боксерів братів Кличків, плавчиху Яну Клочкову, шахіста Руслана Пономарьова й багатьох інших. А меломани — «Океан Ельзи» і «ВВ». Країна зберегла громадянський мир і зміцнює державні інститути. Реорганізує сільське господарство й освіту. Так, існує відносна слабкість керівних структур. Але таке становище оптимальне, оскільки сильна влада на даному етапі розвитку країни, скоріше за все, перетворилася б на тоталітарний режим.

Уявіть собі, що є люди, котрі примудряються всього цього не помічати й бачать усе виключно в чорному кольорі. Мільйони остарбайтерів за кордоном; страйки й смерть шахтарів; корупція. Через претензії до Президента норовлять зруйнувати основи держави. У негатив записуються провал на Олімпіаді й навіть популярність Поплавського. З такими настроями важко творити.

Ті, хто насамперед перераховує досягнення, знають про другий бік медалі. Хотілося б, щоб і критики пам’ятали про досягнення.