ЩОДЕННИК

Найбільш розповсюдженими скаргами є скарги на життя. Нам завжди чогось не вистачає. Повністю задоволеною може бути хіба що людина, яка заспокоїлась сама у собі (зазвичай, такi знаходяться у відповідних лікувальних закладах).

Якщо замислитись над тим, чого нам не вистачає, то перше місце посядуть питання матеріальні: скільки б грошей не було, їх мало; періодично виникає бажання поїсти; міський транспорт примушує сплачувати свої послуги; речі швидко виходять з моди, а іноді і взагалі з придатного стану; на свята своїм друзям та подругам хотілося б робити подарунки, та й не на свята теж...

А тут ще інші потреби — нематеріальні. От ви, наприклад, більше полюбляєте отримувати подарунки чи дарувати? Хіба не приємно дарувати іншим хоч і маленьку, але радість? А велику? А з чим можна порівняти щасливі очі коханої людини?

Часто не вистачає свіжого повітря, сонця, відчуття легкості в кінцівках, іноді зникає бажання злетіти на найближче дерево та розлякати там пташок; часом важко усміхатись людям, що йдуть назустріч, а шкода — це більше потрібно мені, ніж їм (якщо не вірите, спробуйте усміхатися під час ходи: настрій стане на кілька рівнів вище). Пересуваєшся, наче у воді із заплющеними очима, періодично гиркаючи на оточуючих, які перетинають твій шлях. Іноді не вистачає тієї самої води, іноді — парасольки. Якщо ти не на роботі, то завжди не вистачає вільного часу, якщо на роботі, то його взагалі немає, а сам час мчить із кур’єрською швидкістю равлика, і от тоді вже не вистачає зла на нього. Або радості, або мексиканських серіалів для співчуття. Або золотої рибинки, або копченого оселедця.

Нам завжди чогось не вистачає. От і добре, що це так: наскільки все ж таки цікавішим стає від цього наше життя!