ЩОДЕННИК

Наша морська свинка Бастер нарешті отримала у власність велику капітальну клітку.

— Яка вона у своєму домі зразу стала гарна, поважна, — говорить старший син Богдан. — Я прямо щасливий, що вона — наша.

Тут раптом починаю вголос згадувати нашого великого недруга, котрий наробив нам так багато підлостей і не народжував, при згадці про нього, ні найменшої радості.

— Може, і дядя Льоня, як свинка, погарнішав би, коли б його посадити в клітку?

Мої хлопці задумуються.

— Ні, — нарешті відповів Назар. — Людей у клітку ні в якому разі не можна... На крайній випадок, хіба що в клітку для хом’яків.

...Я згадав, що пообіцяв йому хом’ячків ще в позаминулому році.

За думками про дядю Льоню зовсім про них забув.