ЩОДЕННИК

З роками нарешті зрозуміла закономірність, за якою протікає життя. Про себе називаю її просто — «принцип піаніно». Там теж майже як у житті — біла клавіша, чорна клавіша, знову біла , знову чорна, біла-чорна, біла-чорна... Чорна смуга- клавіша — це коли починає все йти ніби шкереберть — суцільний безлад в житті. Біла смуга — коли в житті все йде так, як хочеться, принаймні так, як виходить завдяки власним старанням. Єдина відмінність між чергуванням білого й чорного в житті та на піаніно та, що на музичному інструменті все рівномірно, виважено, а в житті — як прийдеться: біле — коротке й незрозуміле, не оцінюється нами вчасно, за що потім каємося. Чорне ж, навпаки: довге й затяжне, відбирає всі сили, зламує морально, шматує душу.

... Отак і живемо за «принципом піаніно». Зате як добре, коли приходить мить переходу від чорного до білого. Саме тоді розуміємо, для чого живемо.