ЩОДЕННИК

Ти б мені повернув примус, ну справді… Добре б ще на додачу парочку витончених яхт, що милувалися своїм відбиттям у чорному люстеркові води, й нічного цвіркуна, що невтомно співав свій гімн за полотнинкою. Щокаті білі ялики й засушені бички нехай залишаться тобі, від щедрот своїх додам карнавал медуз у світлій зелені води й степову ковилу, яка пестить сивою хвилею душу. А примус — віддай! Цей маленький і всеїдний трудяга на своєму віку закип’ятив чимало чайників і казанків із картоплею. Для нього у вицвілому рюкзакові є спеціальна кишеня. І взагалі, у мене багато чого не можна відняти. Ніхто не забере настояний на ялівцеві та літній спеці запах гірської стежини, квітучий розмай маків, повітряну ніжність кульбабок, яскраве квітування весняних первоцвітів і легку беззахисну конвалію, плескіт весел, скрегіт кочетів і мелодію «Мішель», яка пронизливо-сумно долинає з сірого борту військового корабля. Подаруночки — не віддаруночки.