ЩОДЕННИК

Наближаються вибори, і партії активізували свою діяльність. З’їзди, збори, конференції, голосування (найчастіше одноголосне), кулуари з кавою та ікрою, кабінетами для верхівки, обговорення і жорсткі рішення щодо «дисидентів», обов’язкове виконання рішень – «крок ліворуч, крок праворуч – ...», лозунги типу: «...жив, ...живе, ...буде жити». (підставте бренд своєї партії). Суцільне дежавю, хоча все це дійсно було. Як сказав свого часу нинішній посол Росії: «Що б не вигадували, але крім КПРС нічого не виходить». Але це тільки зовнішній антураж, а суті і влади колишньої «єдиної» вже немає і, дай Боже, не буде.

Переживши крах тієї найбільш правильної, найбільш народної і справедливої, сучасний партійний рух сприймається як пародія на колишні часи, або ж виступи художньої самодіяльності. Як козаки, що свого часу були могутньою силою, але сьогодні місце шароварам тільки на сцені. Для посткомуністичного суспільства необхідне щось принципово нове. Чи є такий політик? Або потрібен час, щоб знову сприймали партії- шаровари як норму життя?