ЩОДЕННИК 17 червня
17 червня, 00:00
Віктор ГРИНЕВИЧ
У мене в юності був приятель, котрий казав, дивлячись на дощ: «Дор-рщ!»
— і справді, було схоже на кипіння густого борщу, особливо коли йшов теплий
дощ, перемішуючи в собі всю зелень літа, і все парувало й булькало. Я гадав,
що він буде поетом чи філологом, той мій приятель, але він про це навіть
не думав, став бондарем і збиває діжки десь на Куренівці. Але я звідтоді
люблю отакі-от випадкові помилки при читанні чи коли вчувається. Приміром,
бачу вивіску магазину «Ноти», а читаю «Коти», і ось уже років двадцять
мене тішить ця картина: магазин, повний живих котів! Можна такі речі й
самому спеціально придумувати, але коли це трапляється ненароком і така
помилка застає тебе зненацька, певний час ти перебуваєш у тому стані, який
колись називали «священним жахом». Ця гра справді трохи страшнувата. Мабуть,
у такому стані постійно перебувають люди, котрі недочувають і недобачають.
Адже оці помилки часто виглядають справжніше, ніж оригінал. Читаю в газеті:
«Чи залишиться Україна комічною державою?» — й тішуся несподіваним поворотом
думки, а потім бачу, що там насправді банальність, не «комічною», а «космічною».
А недавно оце приїхали ми в село до батьків усією сім’єю. Дружина каже:
«Мамо, я вам флоксів привезла!» Мати мовчить. «Ви що, не знаєте, які флокси?!
— «Та чому ж не знаю? Он один сидить, а он другий!» — показує на мене й
на сина. Тобто, їй почулося не «флокси», а «хлопці». У мене в цю мить аж
волосся десь поза вухами заворушилося — протягом якоїсь миті я був не я,
і морда урочисто видовжилася, і нижня губа відстовбурчилась, немов я й
справді флокс. Утім, є в цьому ряду речі, яких я не люблю й побоююсь. Мені
засвітили фінгал під оком. А мені вже 45 років, і приходити на роботу з
фінгалом несолідно. От я й придумав — коли начальство спитає, скажу: «Молодість
згадав!» Вони посміються та й по всьому. Ну, приходжу я, а начальство раптом
говорить саме ту фразу, над якою я так довго думав: «Ну що, молодість згадав?!»
Я аж рота роззявив. У таких випадках здається, що це тобі почулося.
Випуск газети №:
№112, (1998)Рубрика
Панорама «Дня»
