ЩОДЕННИК

Вітя і Люда — однолітки. Обом нинішньої весни виповнилося по шість. Та Люда стала школяркою, а Вітя поки що «готується до школи». Хоча доки ж готуватися? Адже за технікою читання Вітя вже цілком здатен скласти на «відмінно» залік для учня четвертого класу. Віті вдома скучно, але до школи батьки вирішили не віддавати. «Нехай ще рік поживе нормально» — головний їхній аргумент.

Нормально, в основному, означає — в теплі та затишку. Бо ж Вітя, на відміну від своєї київської ровесниці, живе у селі. Дитячий садок майже не працює, школа вже кілька рокiв не опалюється. На зиму з більш-менш просторих класів школярі перебираються в пристосоване приміщення. Там сяк-так опалюють, та стіни мокрі, від постійної вогкостi покриті плiснявою... Батьки мовчать, бо коли санепідемстанція закриє це приміщення, діткам взагалі ніде буде займатися.

Люда навчається в класі шестирічок при дитячому садку. Вітя пізнає світ, науку через книжки, дитячі журнали, телебачення, сидячи в теплій домашній кімнаті сільського будинку. Вік однаковий, права начебто теж, а от умови різні. Чому? Відповіді, певно, шукати ніде...