ЩОДЕННИК

На зупинці перед гастрономом, на якій паркуються автомашини, з’явився одного прекрасного дня чоловік з табличкою на грудях, що повідомляла його прізвище, і став збирати мито з власників транспорту. Щойно зайде авто на зупинку, а він уже тут як тут: «З вас 50 копійок, прошу пана».

Хто сприймає таке нововведення як належне — ринок же, економічні реформи в дії, а хто й нарікає. Ні митник, ні його господар зупинку цю не будували, а, найімовірніше, помастили, де слід, — і мають тепер непогане джерело прибутків, де тут, мовляв, справедливість?

Одне слово, бігає митник засміченою соняшниковим насінням зупинкою від авто до авто, заробляє собі на прожиток. І все норовить обминути розбитий акурат посеред зупинки слоїк iз варенням. Один день так бігає, обминаючи слоїк, другий день, третій... Не хотів би я бути поганим пророком, але коли-небудь він забуде, неборака, про це варення і розпластається на тротуарі. А люди йтимуть і ще й сміятимуться. І справедливо, тому що у житті, крім грошей, ще щось треба бачити. Хоча б розбитий слоїк iз варенням під ногами...