ЩОДЕННИК 18 червня
18 червня, 00:00
Галина ПЕТРОСЕНЯК
Учора зустріла свого приятеля, який, на моє запитання: «Як справи?»
відповів приблизно так: «Суцільний ідіотизм, який панує довкола, дозволяє
тобі здійснювати ганебний вчинок і після цього й надалі почуватися мудрою
людиною». Мені відома така спокуса. Проте, спробувала заперечити: «Не можна
дозволяти собі ідіотських вчинків, і після них почувати себе мудрою людиною».
Чому? запитав приятель. Питання здивувало мене — він вважає себе переконаним
християнином. «Щоб наблизитися до Бога», — нагадала я своєму мудрому товаришеві
не соромлячись високого стилю. «Для цього існує молитва», — сказав він
таким упевненим й остаточно-підсумовуючим тоном, ніби промовляла сама істина
в останній інстанції. Я розгубилася й не продовжувала суперечки. Мій приятель
віртуозно володіє казуїстикою, себто мистецтвом риторики — у цьому мені
його не перемогти.
Отже, здійснювати ідіотські вчинки, молитися, знову здійснювати ідіотські
вчинки, знову молитись — і вважати себе мудрою людиною та правдивим християнином?
Все це завжди здавалося мені дещо підозрілим. Удома відкрила Біблію. Виявляється,
апостол Яків дотримується щодо цього трохи іншого погляду: «Будьте ж виконавцями
слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова,
а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у
дзеркалі — бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А
хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде
забудько слухач, але виконавець діла і він буде блаженний у діянні своїм!»
Мудро, переконливо й поетично.
Випуск газети №:
№113, (1998)
Delimiter 468x90 ad place