Гарячі теми:

ЩОДЕННИК 18 червня

18 червня, 00:00

Галина ПЕТРОСЕНЯК Учора зустріла свого приятеля, який, на моє запитання: «Як справи?» відповів приблизно так: «Суцільний ідіотизм, який панує довкола, дозволяє тобі здійснювати ганебний вчинок і після цього й надалі почуватися мудрою людиною». Мені відома така спокуса. Проте, спробувала заперечити: «Не можна дозволяти собі ідіотських вчинків, і після них почувати себе мудрою людиною». Чому? запитав приятель. Питання здивувало мене — він вважає себе переконаним християнином. «Щоб наблизитися до Бога», — нагадала я своєму мудрому товаришеві не соромлячись високого стилю. «Для цього існує молитва», — сказав він таким упевненим й остаточно-підсумовуючим тоном, ніби промовляла сама істина в останній інстанції. Я розгубилася й не продовжувала суперечки. Мій приятель віртуозно володіє казуїстикою, себто мистецтвом риторики — у цьому мені його не перемогти.

Отже, здійснювати ідіотські вчинки, молитися, знову здійснювати ідіотські вчинки, знову молитись — і вважати себе мудрою людиною та правдивим християнином? Все це завжди здавалося мені дещо підозрілим. Удома відкрила Біблію. Виявляється, апостол Яків дотримується щодо цього трохи іншого погляду: «Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі — бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла і він буде блаженний у діянні своїм!»

Мудро, переконливо й поетично.

Випуск газети №:

№113, (1998)

Рубрика

Панорама «Дня»