ЩОДЕННИК 18 серпня
18 серпня, 00:00
Їдемо ми на «Мерседесі» з Києва на Полтаву, а цей
хлопець, що за кермом — у нього цілком столичний менталітет, тобто таке
собі презирство до всього нестоличного. Приміром, дощ іде, хліба вздовж
траси мокнуть, а він каже: «Ну, от у них скоро тут все вимокне й пропаде,
дохазяйнувалися!» Географічні назви (якийсь Борщів абощо) його теж доводять
мало не до сказу. Щоправда, в одному місці він сказав мені: «Я називаю
оцей відрізок траси українською Швейцарією!» (Мабуть, отакі як він, перейменували
Страхолісся на Зелений Мис, не замислюючись, що це — африканська назва).
Втім, Швейцарія — виняток, а взагалі всі малі країни, навіть європейські,
для мого попутника є чимось таким, що не має права й країною називатися.
І тут перед нами з’явилася корма якогось трейлера з хорватськими номерами.
Цю машину він обігнав сердито й мовчки — очевидно, не зміг придумати, в
чому можна звинуватити Хорватію — окрім малих розмірів.
