ЩОДЕННИК

Двірники прибирають перший сніг.

...Чомусь завжди в таку пору хочеться бути ведмедем — дрімати собі десь у лісі, в запашному барлозі всю зиму до весни. А прокинутись від отого невловимого, незбагненного п’янкого «чогось», чим присичується усе довкола навесні.

Але дійсність є дійсність. Ведмеді сплять, а я встаю, наспіх снідаю, з восьмої спроби все ж таки втискаюсь у тролейбус, переможно озираючи тих, кому це поки-що не вдалося.

Їдучи, «солодко» згадую, що скоро сесія... А ще в мами незабаром день народження. Вона любить квіти. Живі, у горщиках.

От якби накупити по вазончику білих, жовтих, фіолетових хризантем, і обставити все підвіконня. Мама прокинеться — а вікно виграє квітами. Ото буде радість!

Зима... А «зима — тільки віник весни», як слушно стверджує східна мудрість.