ЩОДЕННИК

Я знаю, в чому справа. Спимо довго. Поки прокинемося, поки потягнемося, поки позіхнемо… Раніше як? Шоста ранку — гучномовець на повен звук, вдих-видих і «кроком руш»! Потім водні процедури, розтерся рушником — м’язи грають, погляд спрямований у майбутнє, ноги самі на роботу несуть. Кому ранкової мало, тому на додачу виробнича гімнастика об 11-й годині. Тисячі марширували в єдиному пориві. Ба, мільйони.

Тож нічого вигадувати не треба, варто відновити по радіо давню, добру фіззарядку, і все буде о’кей. Енергетична криза, а ми маршируємо (принаймні не замерзнемо, коли опалення виключать). Немає зарплати — дихаємо глибоко (дивись, незабаром, як ті йоги, одним повітрям ситі будемо). Слухаємо по телевізії чергові побрехеньки — енергiйно за годинниковою стрілкою крутимо головою (подейкують, вельми допомагає проти «компостування» мізків)..

Відтак з наступного понеділка — усім миром на зарядку.

Ши-и-икуйсь!