ЩОДЕННИК

Порядність і чесність — поняття в нашій державі відносні. Це я зрозуміла буквально недавно, їдучи на роботу в тролейбусі. Щоб мати менше мороки з талончиками, я зазвичай купую проїзний квиток і їжджу собі без проблем. Тож їду в 26-му тролейбусі, підходить до мене «контроль» і вимагає пред’явити проїзний. Я, як і завжди, показую свій квиток, аж тут мені заявляють, що він фальшивий. Нічого не розуміючи, я підводжу здивовані очі на стражів «зайців». Двоє чоловіків і жінка, так скажемо, солідної комплекції. «Так, так», — ваш квиток фальшивий.

— Пробачте, як таке може бути, я ж купувала його в кіоску.

— Справа в тому, що він у вас на п’ятнадцять днів, і ці дні не пробиті, а вирізані.

— Пробачте, але ж на ньому не написано, що ці дні повинні пробиватись, — спантеличено відповідаю я — до того ж, мабуть, кондуктор знала, що робить.

— Платіть штраф, — пролунала відповідь.

Ну цього вже я аж ніяк не чекала. Цiлком впевнена, що правда на моєму боці, я погодилась під’їхати в депо, проте могла запізнитись на роботу, а це мене аж ніяк не влаштовувало.

— Де ви купували цей проїзний?

— На Святошині, —відповідаю, але тут же пригадую, що купувала його, в себе біля дому і виправляюсь: «Біля «Електронмашу». Краще б я цього не казала, бо моя поправка була сприйнята як брехня, і тому мені вже з більшою настирністю почали доводити, що в мене фальшивий проїзний. І треба ж було цій бабусі-кондукторші вирізати ті злощасні дні лезом, а не пробити компостером, проте вона, мабуть, і сама не знала, чим це може закінчитись. От i слухай після цього рекламу, як вигідно купувати проїзний на декілька днів, як це заощадить наші кошти. Заощадила. «Ну що ж, поїдемо в депо», — кажу я. «Ні, — відповідають мені, — ми поїдемо туди, де ви купували цей квиток». «Добре», — кажу. Ми виходимо на зупинці. Я все більше розумію, що роблю щось не те. Через декілька кроків з мене в котрий раз вимагають зізнання, що я злісний підробник. А потім жінка контролер бере мій проїзний... рве його і каже, що він був фальшивий. Я відчуваю, як мої очі збільшуються, я не можу отямитись — мій чесно куплений, і, м’яко кажучи, не за маленькі гроші проїзний порвали. На вимогу пред’явити посвідчення контролери не прореагували. А, коли я сказала, що хочу знати номер їхнього депо і номер посвідчення, то у вiдповiдь почула: «Я вас не знаю дівчино, а свідків у вас немає». Ось і будь піся цього свідомим громадянином...