ЩОДЕННИК

У переході співала скрипка. Це був голос самої душі повної сил молодої жінки. Не помічаючи навколишніх, професіонально володіючи інструментом, вона ділилася з перехожими пережитим, як з найріднішими і найближчими людьми. У відкритому футлярі блищали дрібні гроші. Люди не кидали їх, а неначе кланяючись артисту, низько нахилившись, клали до ніг — як квіти на концерті.

Скрипка звучала під тихий акомпанемент гітари, який був не просто супроводом, а і вів свою незалежну скорботну партію.

На подив, виконання дуету не було затертим, як це звичайно буває в таких випадках. Видно, цим заробітком люди зайнялися недавно. Якщо така форма роботи затягнеться надовго, то співуча душа зазвучить механічним голосом шарманки — творче начало непомітно помре. Залишиться оболонка, не здатна думати і дуже зручна для управління.