Перейти до основного вмісту

ЩОДЕННИК

06 липня, 00:00
6 липня

Мій знайомий вирішив провести в офісі своєї фірми капітальний ремонт. Найняв людей і невдовзі вже гордо показував своїм друзям оновлене приміщення. Однією з «фішок» його підприємства була сучасна сигналізація, що гарантує збереження чималих матеріальних цінностей, які зберігалися у приміщенні.

Якось під час чергової розповіді про чудо-сигналізацію до кабінету мого знайомого увійшов середніх років чоловік і боязко став біля дверей. Знайомий радісно його привітав і представив як творця цієї самої чудо-сигналізації. Майстер прийшов по гроші. Процедура розрахунку зайняла небагато часу і, отримавши помірну винагороду, чоловік вийшов. Я пішов за ним. Ми розговорилися. Виявилося, майстер працював на одному з великих державних підприємств. Його зовсім нещодавно скоротили і моєму знайомому порадили його як хорошого фахівця. Дійсно, майстер не підвів і зробив усе на совість.

Я не стримався і запитав, що він думає робити далі.

— Незабаром на дачу. У мене є невелика дача, навесні і влітку буду там, а восени зберемо урожай і, напевно, почну шукати роботу.

На моє запитання, чому він вже зараз не шукає замовлення за профілем своєї спеціальності, чоловік сумно відповів: «Взагалі-то я не вмію. Соромно ходити по фірмах і пропонувати свої послуги. Та й не пробивний я».

На цьому ми розпрощалися. Він незабаром зник у натовпі, а я довго думав над тим, що весь урожай з крихітної дачки навряд чи буде більшим того, що майстер заробив за кілька днів, виконуючи те, що він дійсно вміє робити добре. Хоча хіба він один такий?

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати