ЩОДЕННИК

3 червня

Коли вона заходить, всі одразу звертають на неї увагу. Вона завжди шикарно вдягнена, постійно на високих підборах. Такої життєрадісної людини, напевно, не знайти! Усміхнена, привітна, весела дівчина. Але ніхто не знає, що в неї на душі. Познайомившись із нею ближче, стає зрозуміло, що пісня гурту «Машина времени» «Она идет по жизни смеясь» написана саме про неї. Адже ніхто не помічає й не знає, як ночами вона плаче в подушку... Що з нею?! Просто життя з усіма його проблемами та негараздами. Іноді серйозними ситуаціями, трагедіями... Але робоча посмішка, яка завжди на її обличчі, не дає навіть спроби здогадатися, що в неї щось не так. Оточуючі заздрять її успіху, зовнішності, вдалому життю. Проте навряд хтось із них хотів би переживати те, що в неї на душі. Сила волі та страх показати свою слабкість не дозволяють їй заплакати чи засумувати привселюдно. Іноді це видають її очі, проте віддзеркалення печалі в них швидко змінюється блиском від радості чогось нового і стає непомітним...

Ми живемо у світі масок, де кожна людина боїться показати своє справжнє обличчя, але найчастіше ми навпаки «прибідняємося», хочемо, щоб нас пожаліли. Людині, яка обрала саме маску «посмішки» замість суму можна тільки позаздрити. Вона йде по життю сміючись,.. але ніхто не помічає, як плаче ночами та, що йде по життю сміючись...